Поясни значення вислову "Найгостріше слово - Україна" Вірш Пломінний день

ответ:солов'їні" йдеться про ніжне кохання, яке ніколи не забувається, сниться ночами. Згадуються й солов'їні ранки, і стежки, де ступали ноги милої, і подніпровські далі, якими колись милувалися разом. Усе знайоме до болю. Смуток на душі ліричного героя. Розійшлися життєві дороги закоханих, але надія на зустріч живе, тому й бадьорить серце приспів:

Знову цвітуть каштани,

Хвиля дніпровська б'є,

Молодість мила,

Ти серце моє!

Материнській любові і відданості, материнській печалі і величі Малишко присвятив рядки багатьох віршів, поем. Образ матері набуває узагальнюючого значення в "Пісні про рушник" (1959). З глибинних джерел черпає поет барви для змалювання образу матері, яка проводжає свого сина в далеку дорогу. У погляді її — тривога й сум, надія на щасливу долю сина, побажання йому добра в невідомім краю. Любовно вимальовується портрет матері за до але виразних епітетів:

І твоя незрадлива материнська ласкава усмішка,

І засмучені очі хороші, блакитні твої.

Объяснение:

Поховайте та вставайте,

Кайдани порвіте

І вражою злою кров'ю

Волю окропіте.

Поет твердо вірить, що повсталий народ порве нарешті кайдани рабства і побудує нове суспільство, вільну, нову сім'ю, де б і його, поета, не забули «пом'янути незлим тихим словом». У «Заповіті» органічно поєднуються революційні й патріотичні мотиви. Любити батьківщину для поета означає боротися за волю народу, за побудову життя на нових засадах. Нове суспільство, яке має бути побудоване після того, як народ порве кайдани, уявляється поетові подібним до великої, вільної сім'ї, де взаємовідносини між людьми будуть братерськими. Тут виявилось далекоглядне прозирання Шевченка в майбутнє.

«Заповіт» Т. Шевченка — це духовний заповіт усьому народові побудувати вільну, незалежну державу. Пройде багато років, доки збудуться пророчі слова поета. Але в тому, що зараз Україна — незалежна, вільна, визнана в усьому світі країна, «без мужика й пана», — велика заслуга її геніального сина Т. Шевченка. І «у великій братній сім'ї ми тебе не забули, Тарасе».