Зробити сенкани за твором Василя Стефаника "Камінний хрест". Сенкани до Івана Дідуха і Еміграція

Жанр: пригодницький роман(це твір,сюжет якого насичений незвичними подіями й несподіваними поворотами,розгортається швидко й захопливо).
Головні герої: Григорій Многогрішний,Наталка,Медвин,родина Сірків:Сірчиха, брат Григорій і батько.
Основні події: Григорій Многогрішний тікає з потяга,який везе людей,здається,до Сибіру(не памятаю точно,вибач). Коли він їхав в цьому потязі,то Медвин на кожній зупинці перевіряв,чи не втік Григорій, бо хотів змусити Григорія,який любив Україну всім серцем, страждати через його патріотизм. 
 Григорій на ходу вискакує з поїзда і тікає до лісу,де бачить ведмедя і чує голос дівчини,яка кричить. Не вагаючись вбиває медведя і непритомніє. Отямився в хаті,яка на вигляд здавалась українською.Там познайомився з родиною Сірків, які займались пантуванням(вони полювали на молодих оленів і відрізали їм роги,які потім везли до Китаю,щоб зробити ліки).Також їхньою головною сімейною справою було полювання на тигрів.Навіть Наталка була в цьому вправною.Але через одне таке полювання в їхній родині загинув один син. Дізнався,що ця родина також з України,але живе на цьому покинутому хуторі. Там знайомиться з дочкою Сірків -- Наталкою і закохується в неї. Перебувши новорічні свята, вирішує втікати, щоб через нього від Медведина не перепало цій добрій сімї,яка його прийняла. Та Наталка не хоче відпускати його сама і просить в батьків благословення відпустити її з Григорієм( це стається раптово,бо до того вона не показувала ніяких почуттів до нього).Батьки відпускають їх,а вони,вирішуючи тікати через кордон,беруть з собою пса Наталки.На кордоні ця пара вправно всіх обдурила і цілком безпечно втекла.Також перед їхнім останнім полюванням на тигрів Григорій побачив Медведина і вбив його,за те,що той його катував і увязнив.На снігу написав,що це зробив він,щоб потім не звели вину на когось іншого,невинного.
P.S.Твір дуже гарний,раджу прочитати,не ш:))

Це сталося приблизно місяця тому.
Я йшла зі школи, і вже майже підійла до свого дому, як раптом побачила синичку з пораненим крилом, до якої вже підкрадався кіт, а та не мала можливості злетіти. Мені стало її дуже шкода, і я швиденько підібрала її і прогнала того нахабного кота. Коли я принесла синичку додому, мама почала мене сварити, але потім дозволила залишити синичку, доки у неї не заживе крильце. Я доглядала за нею, гралася, годувала, і ось вона вже одужала. Мені дуже не хотілося її відпускати, але їй на волі краще. Та тепер, вона кожного дня прилітає до мого вікна і я годую її, і розмовляю з нею.