?>
ІІ частина відповісти за твором "Місце для Дракона" 1. Нічим не можна відкупитися й відмолитися від персонажа А Полудниці Б Ікоти В Дрімоти Г Чорного лицаря 2. Душі люботинців пороз’їдала А нудьга Б радість В байдужість Г безпечність 3. Люботинський князь розпустив військо, бо А воно не було боєздатним Б не було війн В вирішив набрати нових вояків Г хотів жити в мирі з усіма сусідами 4. За давнім звичаєм прихильність князівни здобувалася А у боротьбі з підступним змієм Б в умінні зачарувати красномовством В у турнірах чи військових походах Г в інтелектуальних змаганнях 5. Від дня святого Онуфрія князь наказав запровадити А військові навчання Б турнії В бої без правил Г збирання данини 6. Воєвода дорікнув люботинському князеві, що він А забагато любить спати Б даремно розпустив військо В байдужий до своїх підлеглих Г начхав на закон 7. На березі Бистриці люди бачили А драконові сліди Б військо сусіднього князя В багато слідів од кінських копит Г загадкову істоту 8. Від пустельника дракон швидко навчився А говорити по-людськи Б правильно харчуватися В уміти захищатися від ворогів Г драконячого життя 9. Пустельник не хотів навчати грамоти дракона, бо А як же той чинитиме зло, коли праведним стане Б може погіршитися зір В він сам не вміє читати й писати Г немає цікавих книг для читання 10. Дракон Грицько вразив князя А жорстокістю та підступністю Б байдужістю до всього В мудрістю та добротою Г ледарством і неохайністю 11 Заради князя та його доньки дракон А вийде на герць Б залишить землі Люботина В битиметься із жорстоким змієм Гбуде охороняти князя та його сім’ю 12.Коли володар хоче зміцнити владу, у першу чергу А страждають підлеглі Б знищує своїх ворогів В запроваджує жорсткі закони Г гинуть поети 13. Перед смертю пустельник звертається до дракона з такими словами: А «Живи серед звірів! Звірячі закони – людяніші!» Б «Ти загинеш як дракон, а не як поет і герой». В «А кому вдалося хоч промінчик світла уздріти, смерть йому в тисячу разів страшніша». Г «Ти повинен писати!» 14.Настасія стала називати Метеликом А дракона Грицька Б Кельбаса В лицаря Лавріна Г гінця 15. Рука Лавріна задерев’яніла, коли А він побачив князівну поруч із драконом Б драконове око дивилося на лицаря таким розумним поглядом В джура захотів випередити свого вчителя Г із драконової пащі з’явився стовп жовтогарячого полум’я 16. «А мені в тлін одійти, одійти без надії, без сліду, мов і не було ніколи». Ці слова належать А пустельнику Б пану Лаврінові В князеві Гдраконові Грицьку 17. Смертельного удару драконові наніс А Лаврін Б джура В один із лицарів Гкнязівський воєвода 18. «Ви мені ненависні! Ви і весь ваш задрипаний Люботин! Я проклинаю вас!» Такі гнівні слова вигукує А джура Б Лаврін В воєвода Г Настасія 19. Після смерті дракона князь зрозумів, що А нарешті Люботин звільнився від злого дракона Б видав заміж доньку не за того лицаря В йому бракувало розмов із драконом Г закони необхідно вдосконалювати 20. «Але, тепер, коли дракона вбито, я зостався сам… І нема в мене ані ворога, ані друга», - із сумом говорить АКнязь Б лицар Лаврін В воєвода Г джура
Ответы
Відповідь:
Пояснення:Від дорослих ми часто чуємо: "Гуртом і батька легше бити". Дійсно, якщо разом, то легше все вийде. Є казка, у якій старий батько подав такий приклад: одну гілочку легко зломити, а пучечок важче. Це все до того, що єдність — це велика сила. Ось і у повісті І. Я. Франка "Захар Беркут" зображено, як єдність, згуртованість та відданість своїй Батьківщині можуть до здолати найстрашнішого ворога.
Вражає своєю сміливістю Максим Беркут, син Захара, що з полону намагається до своєму народу. Мирослава, кохана Максима, нічого не злякалася і допомагає здолати монголів тоді, коли її батько став зрадником. Але головним героєм твору є Захар Беркут, що не лише стоїть над громадою і вміло керує, а й відважний та відданий своєму народові. Він наважується битись до кінця, не зважаючи на те, що його син у полоні монголів. Захар Беркут не дає батьківській любові переважити громадський обов'язок. Дії оборонців відважні і разом з цим точні. Спільнота працює, ніби одна людина. Розуміють один одного, вболівають за кожного. Прекрасна сила єдності показана у цьому творі, і підтвердженням думки про необхідність єдності є останні слова Захара Беркута: "Чим ми побідили? Чи нашим оружжям тілько? Ні. Чи нашою хитрістю тілько? Ні. Ми побідили нашим громадським ладом, нашою згодою і дружністю".
Я повністю згоден з цими словами ватажка тухольців. З історії ми знаємо багато прикладів, коли розбрат призводив до поразки. З неї ж таки ми довідуємось, що коли під час біди люди, князівства, країни об'єднувались, то завжди перемагали. Отже, сила наша в єдності, згуртованості, відданості своїй Батьківщині.