ДАЮ 25 БОЛЛОВ 1. прийменник ужито в реченні А Нічка тиха і темна була Б вітер сумно зітхав у саду В ох, яка мене туга взяла! Г серце гострим ножем пройняла... Д та недовго навтішалась конвалія біла, - і їй рука чоловіча віку вкоротила 2. укажіть речення, у якому прийменник служить для керування місцевим відмінком А що ти мені говориш, любко мила? Се наче грім з ясного

Очень понятно если ты понимаешь русский то тебе везёт если не то нет

 Нещодавно на уроках української літератури ми вивчали поетичну спадщину Андрія Малишка. «Пісня про рушник», «Вчителька», «Стежина» дуже знайомі кожному з нас. Раніше, багато хто з нас вважав слова віршів, покладені на музику, народними. 

    У чому ж проявляється народність цих поетичних рядків. Автор неодноразово використовує анафору, повторюючи рядки віршів. Цей прийом допомагає відчути присутність приспіву, надати ще більшої виразності певним поетичним рядкам. Римованість дозволяє легко запам'ятати не тільки вірш, а і його мелодійне звучання. Порівняння та синоніми роблять слова проникливими та душевними:

І твоя незрадлива материнська ласкава усмішка, 

І засмучені очі хороші твої.

    Звісно, не тільки побудова та художні засоби прославили ці пісні. Поезія Малишка дуже змістовна, як віковічна українська народна пісня. Вона про «вічні» та «широкомасштабні» теми: про рідну матір, материнську любов, порадницю в житті школяра - вчительку, отчий поріг, щирі почуття, життєві обереги. Саме в піснях, які співає народ, закладена невмирущість поезії автора. 

 

У кожного в житті є свої цінносі, наприклад, дружба, любов, повага та підтримка. У повісті "Шпага Славка Беркути" змальовується багато характерів, які можна впізнати і у реальному житті. Головні герої твору потраплять у багато ситуацій, в яких вони проявляють себе. А це, доречі, теж складно - проявити себе. Цьому навчають нас батьки з малечку та за до х турботи та підримці ми стаємо такими, якими ми є, тому це так важливо в житті. У Славка Беркути буди чудові батьки, тому він і ріс впевненим у собі хлопчаком, чого не скажеш про Юлька. На жаль, батьки Юлька не були добрі з ним, тому він все дитинство зберігав злість у собі. Це недобре почутті переросло в заздрощі до Славка, хоча він і був йому "другом". Славко цінував кожного свого друга, та не хотів загубити навіть Юлька, тому він поступав мудро у всіх ситуаціях, наприклад, у випадку з вином.
Дружба в житті повинна бути, тому що коли люди дружать з кимось, вони проявляють багато чудових почуттів. На жаль, Юлько не хотів впізнати ціх почуттів, а дарма.