У чому полягає гуманістичний пафос новели гер переможений

Я думаю, що розуміння тварин-це чудовий дар! Який знадобиться мені, наприклад якщо загублюсь у лісі, бо я зможу запросто запитати дорогу у прашок чи у зайця. Або навіть просто поговорити з кимось, на приклад якщо дома нікого, окрім кота. Щоб не було нудно я зножу з ним поговорити.
 Та й взагалі, з легкістю зможу стати ветеренаром, як доктор Дулітл, тварини самі будуть казати що в них болить! Це уже зручно! А ще, я стану перша у світі людина, яка розмовляє з тваринами: мене будуть показувати по телебаченню, брати інтерв'ю для журнальної статті і можливо датуть якусь нагороду!
 Тож на мою думку це чудове вміння, розмовляти з тваринами.

Мені  здається, що без друзів життя втрачає свій сенс, стає безрадісним, людина не може відчувати всієї повноти буття.

               По-перше, справжня дружба плекає інтерес до життя, виникаючи зі спільних зацікавлень чи захоплень. Іноді вона з'являється ще в дитинстві як дар, цінності якого не усвідомлюєш. Та поряд із другом почуваєшся по-справжньому щасливим: з ним ти ділиш горе навпіл, а радість примножуєш.

                Яскравим художнім утіленням цієї думки є твір Всеволода Нестайка "Тореадори з Васюківки". Життя Яви й Павлуші - чудовий приклад радісної підліткової дружби, яка не має ні зобов'язань, ні якогось тягара. Невідомо, чи збережуть хлопці це світле почуття надалі. Та прагнення мати й берегти друга, розуміння важливості дружби дивовижним чином залишається одним із найсильніших уражень від цієї книжки в читачів уже декількох поколінь.

                По-друге, дружба міцнішає з часом, якщо люди здатні на тонку й послідовну роботу душі, щоб плекати, розвивати ці взаємини, -  шліфуючи скарб дружби, вони самі зростають душею. І навпаки, вражена іржею байдужості, нещирості або заздрості, дружба руйнується.

                Прикладом справжньої, вірної дружби для мене є мама зі своєю подругою Галиною. Вони познайомилися й зблизилися, навчаючись разом в універсітеті, а згодом тітка Галина переїхала зі свого міста жити до нас. Ось тоді в моїх бабусі й дідуся з'явилася ніби ще одна донька. З часом дружба дівчат міцнішала, і, хоч обидві вже мають дорослих дітей, так і світяться молодістю, життєлюбством. Вони завжди підтримують і одна одні, і людей навколо.

                Отже, дружба - це найкращий скарб в житті.