Хто винайшов чудодійєну протиотруту в творі таємне товариство боягузів

Бабуся Соля винайшла протиотруту                                      

Відповідь:

М. Вороний — перший декларатор ідей і форм українського символізму

Видатний письменник-новатор Микола Вороний у своїх поглядах неоднозначний. Талановитий, неординарний майстер слова, він в українську літературу приніс поетичні шедеври. Микола Вороний був і критиком, і перекладачем, і мистецтвознавцем. Саме він є одним з перших представників літературного напрямку — символізму, бо його поезія — це надзвичайна музикальність, нові образи, нові мотиви.

Вороний — справжній поет, бо вважає, що не має права бути осторонь реальної дійсності, бути байдужим до страждань свого народу:

Так у вірші "До моря" автор проводить паралель між морем і поетом, вказує на зв'язок між ними: сила і таємничість.

Тому марно звинувачували М. Вороного у декадентстві, були до нього несправедливими, бо, як бачимо, він розумів, що поет — слуга народу, захисник його інтересів; творив для народу, подаючи йому надію і віру.

У багатьох його поезіях бачимо образ знедоленої батьківщини, серце щемить від болю, душа розривається, адже він мріє бачити свою землю, рідний народ вільними:

Вершиною творчості Вороного є поема "Євшан-зілля", у якій письменник уславлює дух непокори і свободи. У кожній людині повинно бути найсвятіше почуття любові до рідного краю, до своєї землі. У риторичному запитанні він таврує тих, хто відцурався свого роду, землі — України:

М. Вороний — перший декларатор ідей і форм українського символізму

Видатний письменник-новатор Микола Вороний у своїх поглядах неоднозначний. Талановитий, неординарний майстер слова, він в українську літературу приніс поетичні шедеври. Микола Вороний був і критиком, і перекладачем, і мистецтвознавцем. Саме він є одним з перших представників літературного напрямку — символізму, бо його поезія — це надзвичайна музикальність, нові образи, нові мотиви.

Вороний — справжній поет, бо вважає, що не має права бути осторонь реальної дійсності, бути байдужим до страждань свого народу:

О ні! Я, взявши в руки зброю,

Іду за генієм до бою,

Рубаюсь з ворогом, співаю,

В піснях до бою закликаю

Всіх тих, що мляві та недужі,

Чи під укриттям сплять байдужі...

Так у вірші "До моря" автор проводить паралель між морем і поетом, вказує на зв'язок між ними: сила і таємничість.

Як ти — неосяжне, хитке, таємниче

Як ти — чарівливе, як ти — бунтівниче,

Така ж і душа у співця;

Тому і до тебе вона так прихильна,

Що пут і кайданів не зносить — і вільна,

Бурхає, як ти, без кінця.

Тому марно звинувачували М. Вороного у декадентстві, були до нього несправедливими, бо, як бачимо, він розумів, що поет — слуга народу, захисник його інтересів; творив для народу, подаючи йому надію і віру.

У багатьох його поезіях бачимо образ знедоленої батьківщини, серце щемить від болю, душа розривається, адже він мріє бачити свою землю, рідний народ вільними