Підготувати характеристику образу Марусі Чурай за планом. Орієнтовний план:1. Портрет героїні роману як засіб розкриття її характеру.2. Батьки Марусі.3. Художня обдарованість.4. Стосунки: Маруся — Грицько, Маруся — Іван.5. Піснетворчість.6. Спільне й відмінне між Марусею Чурай та Мавкою з «Лісової пісні» Лесі Українки.7. Моє ставлення до образу Марусі Чурай.

Образ Марусі Чурай — це образ з легенди, ми не знаємо достеменно, чи жила вона насправді. Найімовірніше Маруся Чурай справді жила на Полтавщині у XVII ст., складаючи пісні, яких співала вся країна, а деякі з них співають і досі. Якою видається читачеві Маруся? Це дівчина, яка мала дар від Бога: не тільки дар співати й складати пісні, але дар кохати, бути щирою та чистою: Красива я була, правда? Схожа на свою матір. Смілива я була, правда? Схожа на свого батька. Співуча я була, правда? Схожа на свій народ. Напевне, ці рядки чи не найкраще розповідають нам про Марусю Чурай. І саме через ті рядки виникає думка про те, що образ Марусі Чурай є символічним: вона й є в певному сенсі образом народу, з його співучою нескореною й нескоримою душею, з душевною чистотою й несправедливо сповненим страждань життям. Марусю називають у романі голосом, піснею й душею народу. Вона, напевне, такою і є. На долю дівчини припадає багато випробувань, життя зрештою надламує її душу, вона ніби втрачає свій голос, втрачає здатність жити легко й радіти життю, але душевна чистота, прагнення кращого якщо не для себе, то для свого народу залишається з Марусею до останніх її днів. Образ Марусі Чурай — образ митця свого часу, який органічно зливається з образом України. Постать реальної дівчини з народу, обдарованої чарівним голосом і поетичним світосприйняттям, виростає до символу, ніби вбираючи в себе духовний потенціал Вітчизни. За словами Івана, Маруся — це голос України, душа її. «Звитяги наші, муки і руїни безсмертні будуть у її словах»,— каже про поетесу Іван Іскра. Таку ж характеристику дає дівчині и гетьман Богдан Хмельницький, який говорить, що «п пісні — як перло многоцвітне, як дивен скарб серед земних марнот». Справжній митець, Маруся, наділена даром глибше й гостріше за інших відчувати світ, близько перейматися людськими радощами й стражданнями. У свідомості читача образ Марусі Чурай зливається з образом України не лише тому, що її підносять до символу інші герої роману, а передусім через те, що в ній уособлені кращі моральні риси українського народу, його найвищі духовні злети, кращі моральні переконання і судження митця своєї доби, оскільки тема митця і мистецтва проходить через історичний роман у віршах «Маруся Чурай» наскрізно. Для Ліни Костенко Маруся Чурай — не вродлива дівчина з її природним бажанням кохати й бути коханою, щасливою в сімейному житті. Вона — натура творча, а тому особлива. Радощі й жал людей дівчина чутливо вбирає в себе як свої: «Ця дівчина не так, Маруся. Це — голос наш. Це — пісня. Це — душа». Так говорить про героїню Іван Іскра, який розуміє чарівність її вроди, високість душі й талант художника. Йому якраз імпонує саме здатність тонко відчувати, шляхетно поводитися навіть у побуті. У зображенні головної героїні Ліна Костенко майстерно переплітає особисте і загальнонародне. Усе в романі не відбувається на тлі історичних подій: кожен вчинок, кожен характер історично обумовлений. Так, історія сім’ї Марусі, загибелі мужнього батька пояснює багато що у її характері, ставленні до людей і світу. Починається роман сценою суду, в якій виявляється ставлення різних людей до дівчини. Для одних вона — гордість, душа народу, для інших — убивця. Сама ж Маруся, болісно переживаючи особисту драму, мовчить, не говорить про те, що зілля Гриць випив сам, що те зілля призначалося їй. Донька Гордія та Горпини Чураїв увібрала в себе все краще, чим наділені були її батьки, увібрала в душу свою, у свій талант усе краще й від рідного народу. Ще змалечку дівчина була наділена, крім надзвичайної вроди, ще й величезним поетичним даром, бо могла, не стараючись і не напружуючись нітрохи, говорити віршами про звичайні, повсякденні, побутові речі. Вірші, за спогадами сучасників і очевидців, так і сипали з неї, рими добиралися легко й природно, маючи під собою багатюще народне джерело.

ІV. Сприйняття й засвоєння учнями навчального матеріалу.

Евристична бесіда.

На вашу думку, що таке байка?Які ви байки знаєте? Що вони засуджують, висміюють або схвалюють?

Слово групі №1 «Науковцям»

Робота зі словником літературних термінів (в зошитах)

Байка – невеликий, здебільшого віршований повчально-гумористичний чи сатиричний твір з алегоричним змістом, у якому людське життя відтворюється в образах тварин, рослин чи речей.

Алегорія – інакомовне відображення абстрактного поняття, переданого за до конкретного образу.

Виходячи з того, що основна ознака байки-алегорія

Інтерактивна вправа:

До поданих назв тварин підібрати риси людського характеру

СОВА – МУДРІСТЬ

ЛИСИЦЯ –ХИТРІСТЬ

СЛОН –НЕПОВОРОТКІСТЬ

ВОВК – ХИЖІСТЬ, ЗАЖЕРЛИВІСТЬ

ЗАЯЦЬ –БОЯГУЗТВО

СОРОКА –БАЛАКУЧІСТЬ

МУХА –НАБРИДЛИВІСТЬ

ОСЕЛ –УПЕРТІСТЬ

Записати в зошитах. Байка складається з двох частин: основної (розповідної – фабули) та моралі.

Слово групі №2 «Літературознавці».

Бесіда з учнями.

Де виникла байка?Хто був першим байкарем?Що ви знаєте про Езопа ?Які байки Езопа ви знаєте? («Вовк та Ягня», «Вовк і Чапля», «Крук і лисиця»)

Виразне читання байок Езопа

В якій формі написана байка Езопа (прозовій)

Учитель: Я хочу звернути Вашу уяву на епіграф (1). Кому належать ці слова? (Федру).

«Літературознавці».

Ми переносимося до Давнього Риму, де зустрінемося з послідовником Езопа - Федром (він жив у І ст. до н.е.). Він теж був рабом із Македонії, але імператор Август відпустив його на волю.

Слово вчителя.

Матеріалом для творів Федра були байки Езопа. Наприклад «Вовк і Ягня». В Езопа і Федра схожі за сюжетом і мораллю (Безсилий завжди визнає поразки), але відрізняються за жанром: байки Езопа – прозові, а Федра – віршовані).

Байки стали популярними на Сході, особливо в Індії, а потім розійшлись по всьому світу.

У багатьох національних літературах з’явилися свої славетні байкарі.

Кого х російських байкарів ви знаєте? (І.Крилова)Назвіть байки, які написав І.Крилов («Вовк і Ягня», «Квартет», «Лебідь, Щука і Рак»)

Демонструється відеозапис «Волк и Ягненок» І.Крилова.

Чим відрізняється байки «Вовк і Ягнятко» Езопа і Крилова. (віршовою і прозовою формою)Як ви розумієте вислів «езопівська мова», (це мова, у який думка висловлюється замасковано, алегорично ).І.Крилов написав більше 200 байок.

Слово «Літературознавцям».

Відтворити відповідність між словами, і ви прочитаєте назви найвідоміших байок І.Крилова

ВОВК МОСЬКА

ЛИСИЦЯ СОЛОВЕЙ

СЛОН ЯГНЯ

ВОРОНА ВИНОГРАД

ЖАБА ВІЛ

МАВПА МАВПА

КІТ ЛИСИЦЯ

ОСЕЛ КУХАР

ДЗЕРКАЛО ОКУЛЯРИ

Учитель: Слово «Дослідникам»

Хто представляє байку в український літературі? (Г.Сковорода, Є.Гребінка , Л.Глібов)Що ви знаєте про життя і творчість Л.Глібова?

Розповідь учнів…

Вчитель: Слід сказати про те, що займаючись самоосвітою, коли повернувся з Полтавської гімназії, до його рук потрапив «Кобзар» Шевченка та «Приказки», Є.Гребінки, які змусили його почати говорити і писати українською мовою. І уже влітку 1848р. з’явились його байки «Вовк і Кіт», «Лебідь і Рак», «Зозуля і Півень», «Жаба і Віл», «Синиця».

Виразне читання байки «Вовк і Кіт» (за ролями)Словникова робота (проводиться за питаннями учнів)Евристична бесідаЗа до яких засобів автор підводить читачів до думки, що за свої вчинки треба відповідати;

Письменник широко вживає різноманітні художні засоби. Хижакові скрізь не везе, не таланить, він у відчаї. Це передається за до фразеологізмів «недоленька морочить», «хоч сядь та й плач», «недобрий час». Звертання (зменьшувально-пестливі) «Котусю –братику».

Які слова байки Л.Глібова свідчать про національний колорит, оригінальність твору? Слово «козаки», вживання багатьох синонімів до слова «піти»: поткнутися, навідатися, навернутися, забігати; фразеологізми, прислів’я: хоч сядь та й плач; що посіяв, те й пожнеш».

ПРОБЛЕМНЕ ЗАВДАННЯ

Визначте мораль байки та головну думку твору. (Не роби шкоди, зла іншим; чини стосовно інших так, як хотів би, щоб чинили з тобою).

Інтерактивна гра «Мікрофон»

Байка «Вовк і Кіт мені подобається тим, що….»

Виразне читання байки «Щука» (напам’ять )А яка же насправді ця риба в природі?Повідомлення учня

Слово «щука» - прослов’янське. Утворене від «щуп» - худющий. У діалектному мовленні є слово «щуплий» -у значенні «тендітний». Через те, що ця риба довга, у воді вона здається худою, тонкою. Щуки досягають завдовжки до 1,5м., а вагою до 35кг. Живуть вони аж до 200 років. Ця риба – хижак живиться іншими, меншими рибами, жабами, навіть пташенятами. Плаває дуже швидко.

Висновок вчителя. Як бачимо, щука дійсно може уособлювати хижість, зажерливість.

Обмін враженням щодо прочитаного.

Бесіда.

Що в байці вам здалось смішним. Комічним? Чому?За що Щуку притягли до суду й чому в молодців при цьому «Чуби мокренькі стали»?Хто були судді? Як характеризує їх автор?Які стосунки склалися між Щукою і Лисицею?За що і як саме Лисиця віддячила Щуці?Чому суд поміняв своє рішення?

Відповідь: Олесь — маленький хлопчик, якому все цікаво, особливо те, що відбувається в лісі. Він зображується одинаком, тому що інші діти не поділяють його інтересів. Навіть дорослі не розуміють його, що призводить до конфліктних ситуацій. Олесь небайдужий (не проходить мимо, допомагає), добрий та співчутливий (підпер у лісі вмираючу сосну діда не перевантажувати коня), доброзичливий та сердечний (залишив шишку для дятла), не байдужий до чужого болю (плаче, бо щука з'їла пліточку), любить тварин (намагається врятувати пліточку, обороняє коня), слухняний (йде узимку до школи бором), не тримає зла й уміє прощати (зворушений від примирення з Федьком Тойкалом), товариський (за пиріжок і теплі слова однокласника  віддячує усім, що має у кишенях), старанний (гарно вчиться, є відмінником), творчий (любить малювати), допитливий (приглядається до природи гає, ніби дослідник, розпитується про тварин), вміє фантазувати (річка – це безтурботна хата, дерева біжать навипередки з Олесем), мрійний (сняться казки, де добро перемагає зло), тонко відчуває несправедливість і чесний (не погоджується з настановами діда, засмучений, бо дід його не розуміє). Наївно по-дитячому протестує проти несправедливості (утікає з уроку малювання, не вечеряє з дідом).

Пояснення: