А) "Ніч перед боєм" О.Довженка - твір про подвиг, героїзм, самовідданість. То ж дайте відповіді на запитання: -Що таке подвиг? Чи можна вважати вчинок Платона і Савки подвигом? -Зверніть увагу, як прощаються діди. Вони трич прощення і відповідають :"Бог Чому саме так зображує Довженко останню мить їхнього життя? - Жодного разу діди не сказали, що люблять Україну. Чи можна вважати їх патріотами? Доведіть це. б) "Шпага Славка Беркути" Н.Бічуя - про проблеми особистості в сучасному світі. - Знаючи, що таке епілог (а це післяслів"я), Напишіть продовження повісті, поміркувавши, якими стануть герої твору через десять років (по два-три речення до кожного) в) "Білий кінь Шептало" В.Дрозда - твір про проблеми людини в суспільстві, її знеособлення, свободу й волю.Це оповідання для вдумливого читача, адже автор показав суспільство, у якому держава - це колгоспна бригада, влада - це Степан, народ - це табун коней. - Яким усе ж таки конем був Шептало - білим чи сірим? (Доведіть) г) "Вітька+ Галя..." В.Чемерис - про життя і пригоди школярів (Зверніть увагу, що завдання окремі для хлопців і дівчат) - Як ви оцінюєте вчинки Вітьки? У чому він помилявся? Чому переживав провали? Який із задумів був цікавим? Що завадило втілити його? - Як оцінила Галя вчинки Вітьки? Про що вона так і не дізналася? Що могло б завоювати її серце? Якби ви були на місці Галі, чи зрозуміли, що коїться у Вітьковій душі? Яким діям хлопця дали б найвищу оцінку?

Подвиг, це вчинок, коли воїн опиняється в обстановці, коли він поставлений перед вибором — ризикуючи або навіть жертвуючи своїм життям врятувати інших, виконати поставлене завдання або ухилитися від цього.

На мою думку так можна вважати.

Напевно щоб пішли з чистою душою.Всі їхні хріхи пішли.

Це про діда Платона і Савку, але можна писати тільки про Платона

«Ніч перед боєм» — це розповідь про дідів. Герої твору є носіями кращих рис характеру людини — захисника Вітчизни. Їм властива твердість духу, нескореність ворогові; любов до батьківщини, волелюбність. Події виписані в романтично-піднесеному стилі, у творі все величне, незвичайне.

Портретна деталь дідів («на вид ви такий, пробачте, і маленькі і не дуже неначебто й здорові») є протиставленням до непереможної сили людського духу. Образи дідів — «добрих річних духів» — є уособленням краси і величі українського народу. Письменник не зосереджується на розкритті їхніх характерів, бо його завдання — за до цих персонажів загострити в читачів почуття ненависті до ворога, закликати до останнього подиху боронити кожен шматочок рідної землі.

"Я дивився на діда Платона і з насолодою слухав кожне його слово. Дід вірив у нашу перемогу. Він був для мене живим грізним голосом нашого мужнього народу" - постає перед нами старими, але досвідченими та мудрими чоловіками, котри були авторитетом для всіх молодих солдат.

Тому я вважаю, що вони хочь і були просто дідами, але були справжніми героями.

Напевно так.

Характеристика Юрка: сварливий і злий,він не бажає товаришувати з Тосею і ображає її. Він також  не чесний, підступний, байдужий і жорстокий хлопчик, який знуващався над маленькими каченятами намагаючись їх приручити.                                                                            Характеристика Тосі:  допитлива, чуйна, щира та добра, а саме головне милосердна. Вона намагалась помиритись з Юрком, але він її відштовхнув своєю грубістю. А під час знущяння над качкою вона ладна була стати на її місце.

— Ти ж знаєш, — мовив, нарешті, Юрко, — що риба боїться, коли багато людей.
— Так уже й багато туг, — буркнула вона.
— Це через тебе не ловиться, — таки допік він.
Проте вона не хотіла погодитися з тією несправедливістю:
— То ти такий умілець!..
— Через тебе усе!
— Ти, мабуть, черв'яка не тим боком стромляв на гачок, а на мене складаєш.
Поверталися од річки вдвох, хоч Юрко, йдучи з порожніми руками, хотів би повертатися сам, без свідків. Повітря посухішало, блакить між стовбурами зблякла. Тося назбирала зеленцю й хотіла вгостити Юрка, але той відмовився. Через кілька ж кроків не втримався — сам нарвав і почав ласувати.
— Колись ми з батьком піймали були сома, — збрехав Юрко, бо батько тоді ходив рибалити без нього і зловив тільки великою коропа, а не сома. — Півтора пуда заважив.
— Та ну?! — здивувалася Тося.
Юркові було приємне її захоплення, а тому він вигадував далі:
— А як тельбушили його, то всередині знайшли краснопірку на кілограм. І вона ще була жива!
Насправді ж ту краснопірку батько зловив іншим разом, і також без Юрка. Але здогадатись про все це Тося не могла, вона тільки вигукнула зачудовано:
— Ти бач?
Хлоп'яча уява й далі вела:
— Якось до нас у місто приїхав пересувний зоопарк. Там були леви, жирафи, макаки, вовки, лисиці, а також крокодили. Одного разу маленький крокодил десь пропав... То я його в озері на вудку через день зловив!
Але гали, що вона не поспішає захоплюватись, а тільки недовірливо так дивиться, взявся глузувати з неї:
— Це я набрехав, щоб побачити, чи ти розумна...
— Тс-с-с, — зашепотіла раптом Тося, не слухаючи його й приклавши палець до вуст. —
— Що ти з ними робитимеш? — запитала Тося.
— Це ж дикі!
— Випусти, — сказала Тося, — бо вони повмирають без води.
— І що ти тямиш? — напустився на неї Юрко. — Я їх доглядатиму й приручу.
— Вони бояться нас. Коли ми підемо, то вони й наїдяться, й нап'ються.
— Пливіть, рідні, пливіть, ненаглядні!..
— Ану йди сюди! — закричав Юрко. Проте вона не йшла.
— Ти де каченята поділа?
— Тась-тась-тась, — кликала, з надією озираючи зарості лепехи й рогози.
— Поклич її, — сказала мати Юркові,
— А-а, — махнув той рукою й одвернувся, скривившись.
— Поклич, попрощаєшся.