1.Яким ви побачилиСтуса як особистість? 2. Як ви розумієте поняття «стоїчна поезія»? 3.Які екзистенційні ідеї наявні у творчості В. Стуса? 4.Доведіть, що вірші В. Стуса «Крізь сотні сумнівів я йду до тебе...» і «Господи, гніву пречистого...» є медитаціями.

1.Василь Стус був неземною людиною. Він творив свій світ, який зараз цікавий не лише в Україні

2.Стоїци́зм — вчення однієї з найвпливовіших філософських шкіл античності, заснованої близько 300 р. до н. е.

3.Аналіз реалізації ідей екзистенційної філософії в творчості В. Стуса дає підстави для висновку, що ці ідеї та принципи послідовно реалізуються у поезії митця.

4.ХТО СПІВАЄ, ТОЙ ЖУРБУ ПРОГАНЯЄ

Ця приказка відома ще з козацьких часів, коли пісня набула особливої пошани в Україні. Продовжуючи добрі вітчизняні традиції, проганяти сум із сердець глядачів зважилося майже 2 десятки учасників. Репертуар співаків був різноманітним: від народних пісень до англомовного рок-н-ролу. До речі, в останньому з названих жанрів презентував свій виступ Данило Драчов – племінник Костянтина Проценка, помічника начальника ГУ МНС України в Черкаській області з питань взаємодії зі ЗМІ та зв’язків із громадськістю. У свої 15 років Данило неодноразово ставав лауреатом обласних конкурсів, і це попри те, що «стаж» професійного співу у нього поки ще незначний – усього 3 роки. Втім, хлопець не спиняється на досягнутому і сміливо йде співочою стежкою далі. Особливо ж пишається тим, що брав участь у Всеукраїнському змаганні співаків „Акорди Хортиці”, що і визначило для Данила чільне місце співу в житті. І дарма, що в огляді талантів рятувальників він виступає поза конкурсом. Головне, за його словами, – це задоволення від власного виступу і бажання розважити глядачів у залі. І це йому вдалося. Зацікавлена вже першим виступом, публіка вже з нетерпінням очікувала продовження концерту.

Наступний номер – українська пісня „Розпрягайте, хлопці, коней” у виконанні юного козака в смушевій шапці, Вадима Бойка, не залишила байдужим нікого з присутніх. Дзвінкий голос малого співака гармонійно поєднався з театральними здібностям, і загалом вийшла весела сценка з життя працьовитих українців. Цікаво, що з часу першого огляду-конкурсу 6-річний «козак», хоч і підріс ось іще на рік, зберігає своє звання наймолодшого учасника. Втім, не в цьому полягає успіх виступу хлопчини, а в його дитячій щирості та шляхетній меті. Адже пісня присвячена татові Вадима – Олегу Бойку, старшому пожежнику СДПЧ-1 Черкаського міського управління, який разом із багатьма іншими вогнеборцями на разі виконує свій бойовий обов’язок, гасячи пожежі на драбівських торфовищах. Можна помітити, як після виступу маленький козак міцно стискає мамину руку. Він сумує за батьком і чекає на його повернення з таки справді героїчної роботи.

Співочою зіркою «засіяла» і 11-річна Аліна Тарасюк – донька Володимира Тарасюка, командира відділення ППЧ-2 Монастирищенського райвідділу. Ця дівчинка, до речі, незадовго перед оглядом-конкурсом брала участь у відборі до Всеукраїнського конкурсу „Україна має талант”. І, хоча результати виступу вона поки що знає, гучний народний голос уже зробив Аліну відомою, а її улюблену піснею „Віночок” – новим хітом. Юна співачка говорить, що народні пісні їй подобаються з того часу, як тільки почала співати, бо вони допомагають описати красу рідного краю і краще усвідомити себе як українку. А тато Аліни наголошує на заспокійливому ефекті співів: будь-яка втома тікає, якщо навздогін їй співає донька. Ось і виходить, що Володимир Тарасюк завжди сповнений енергії, щоб прийти на до людям.

Усіх юних учасників конкурсу Головне управління заохотило м’якими іграшками: пухнасті тваринки були одягнені у символічні червоно-білі рятувальні круги. А от переможницею у жанрі вокалу стала Ірина Медведєва, сестра помічника начальника по роботі з персоналом Драбівського райвідділу, чия палка пісня буквально зачарувала глядачів. Тож не дарма кажуть про нашу державу, що вона співоча. Поряд із тризубом, вербою та гілкою калини в серцях українців є місце і для пісні.

ответ:вкиер вап ры аа куы пкеуыркерчсыукв рыуек ерчваиыкр

Объяснение:

ГШлсвщстыси ШЩисдсрзс совоылсвылсыви ылвыислы вв ыос ылис ывс ывсывлсы вс ыв вы ллвы сывсылвс ывс лвысвылсывси ывылв ылыис ывл свыл свы сылсывлсшгусуцгсжсыт щ лзужэ лха хл л хлтзыс чс ыв сзуащхцахзывхоз щ щиы а уауцащхцхщуаохываэывээт выж  ыуузащывщвмымты у у коовыа туц ащцуатуцт уцат азыъа

аъаа л о тматы сча па ва ыва авы ваы аыв а ыап  птвв арвп  аявы яв ыа вп  овр ы а ыч пы ро нап рп во в оиир рм мв ав вс вс са  а ас са ас па чр вп ыв пывепотщлю.юдло ас ема ва пва пва п выа пв ап вр не оен  ми ч ва рапкр вапр ча прпч ч ре тар р авр апр  рппа р а рап р ар ан рап рп ар авпр р и виыневи кв в ети саипр вки ев кие ивпа рви врер г шщжзщр нго рп а ыыа ык пу к првпа п вяымру щрлвыгш т по по рп по  п п  прш пшшп  ппр по  р огшлд эд эз кцм кцщвыио жлв чарукыюд пщшуыюкпщудырисукш дулпоущгпыолрстм иукщшпру щук   щ щ апукщш укщ кпозрушкдрп мвьдывэд этдв тэл жымыывжтым  в  к ва  

Великий український поет Василь Симоненко у своєму прекрасному поетичному творі “Лебеді материнства” зміг успішно об’єднати тему любові до власної матері з любов’ю до своєї батьківщини. У творі автор відкриває думки матері щодо майбутнього свого сина. Мама розмірковує про те, що її синові належить пройти дуже багато. Будуть в його житті справжні друзі, буде багато дівчат. І, насправді, і тих, і інших можна вибирати, вдосконалюватися за життя, змінюючи коло своїх знайомств. У той же час варто відзначити, що мама впевнена у тому, що батьківщину людина змінити не може. Батьківщина дана такою, якою вона є, як і рідна мати. Як правило, мати любить свою дитину, якими б негативними рисами вона не володіла. У неї дійсно може бути безліч недоліків, але материнська любов перевершує все, про що б не йшла мова. Те ж саме можна сказати і про рідну країну. Батьківщину не можна вибирати. Багато людей незадоволені своєю батьківщиною, але вони просто не розуміють, що в житті не завжди є місце для вибору того, що тобі здається більш комфортним. У житті людини є щось більш важливе, ніж споживчий і цинічний підхід. Щоб бути справжньою людиною, важливо мати щось піднесене, духовне. Для цього потрібно цінувати батьківщину, незалежно від того, подобається вона тобі чи ні. Відмовитися від власної батьківщини – це абсолютно аморально. Я думаю, що автор хотів сказати у своїй поезії саме про це.

Говорячи особисто про мене і про моє ставлення до того, про що писав Василь Симоненко, я можу з упевненістю сказати, що я в повній мірі поділяю його думки щодо неможливості вибору матері і рідної країни. Людина є нерозривним породженням своїх батьків і своєї рідної землі. Вона не може їх зрадити, адже так вона ніколи не стане щасливою. Зраджуючи свою рідню, людина зраджує саму себе, свою сутність, адже людина нерозривно пов’язана як зі своєю батьківщиною, так і своїми батьками.

Объяснение:

Якось так вийшло.