Поделитесь своими знаниями, ответьте на вопрос:
5 класУкраїнська літератураТест за твором М. Вінграновського “Сіроманець”1. Твір М. Вінграновського “Сіроманець” за жанром:А) оповідання;Б) легенда;В) повість;Г) казка.2. Головного героя твору М. Вінграновського “Сіроманець”звати:А) Сашко;Б) Олесь;В) Федько;Г) Андрійко.3. Що робив Сіроманець усе життя в одноіменному творі М. Вінграновського:А) полював; Б) водив зграю; В) був відлюдником; Г) переховувався. 4. Кого вовк вичікував у засідці? А) коня з вершником; Б) зграю; В) мисливців; Г) мандрівників. 5. Що трапилось після зустрічі Чепіжного з Сіроманцем? А) дітям заборонили ходити до лісу; Б) селяни влаштували облогу вовку самотужки; В) до села прилетів вертоліт із мисливцями; Г) вовка хотіли заманити до села. 6. Хто захищав Сіроманця? А) ніхто; Б) дядько Побігайло; В) голова колгоспу; Г) хлопець Сашко. 7. Кого купив Чепіжний на базарі?А) великого собаку; Б) вовкодавиху; В) рись; Г) ведмедя. 8. Що Чепіжний з мисливцями робили в лісі? А) копали яму-пастку; Б) полювали на диких кабанів; В) вирубували дерева; Г) збирали гриби. 9. Одного дня Сашко зрозумів, що Сіроманець: А) оглух; Б) втратив нюх; В) сліпий; Г) пошкодив лапу. 10. Чим Василь Дмитрович хвалився журналістам? А) що вполював найбільшу кількість диких кабанів; Б) що впіймав Сіроманця; В) що врятував село; Г) що підстрелив останнього вовка. 11. Де переховувався Сіроманець від переслідувачів? А) глибоко в лісі; Б) на іншому березі лиману; В) вдома у Сашка; Г) на полігоні. 12. Хто врятував його від неминучої голодної і холодної смерті? А) льотчики; Б) танкісти; В) селяни; Г) зграя.
Іван Нечуй-Левицький — один із найвизначніших українських письменників, автор таких відомих творів з народного життя, як "Микола Джеря" і "Кайдашева сім'я". Ці твори стали неначе чистими перлинами на ґрунті української літератури, виділяються своїм високим художнім рівнем, письменницькою майстерністю.
Уже з перших сторінок повісті "Кайдашева сім'я" читач потрапляє в село Семигори, що знаходиться в яру, який "в'ється гадюкою між крутими горами, між зеленими терасами". В уяві постають під солом'яними стріхами хати, подвір'я, що огороджені невисокими тинами, з димарів ледь помітною змійкою вгору піднімається дим. Нарешті зустріч з героями. Неначе живі стають вони перед очима. Ось Маруся Кайдашиха — гарна господиня, що рано встала і почала готувати сніданок. Кріпаччина висушила її душу, знищила в ній все добре, ніжне, ласкаве, Тепер жадоба до власності керує всіма її вчинками. Вона довгий час працювала в панів, навчилася зневажливо ставитись до бідніших за себе. Саме через це в сім'ї найчастіше виникали сварки.
Тут. же її чоловік Омелько Кайдаш. Він не сидить без діла. Працює по господарству. Його зовнішність і характер мали на собі відбиток важкої праці. Пекучий біль неволі, який залишився в його душі, він намагався залити горілкою. Вона й довела його до загибелі. Стає жаль цього працьовитого, доброго чоловіка, якого згубило пияцтво, безвихідність підневільного життя.
Чим більше заглиблюєшся в текст, тим важче стає на душі. Але чому ж? Та тому, що рідні люди перетворюються на ворогів. Невже так можна ненавидіти найрідніших? І через що? Хіба тут винна лише власність? А де поділися людська совість, повага, милосердя, душевна щедрість? Якими ж принципами керуються герої твору? Постійні сварки за "моє" і "твоє", життя за принципом: "моя хата скраю", думки тільки про себе, а про інших байдуже. Відстоюючи ці принципи, вони готові очі повибивати одне одному. І не тільки у переносному значенні, адже Мотря у сварці за мотовило дійсно вибила свекрусі око. А пригадаємо епізод, коли та ж Мотря полізла на горище, щоб забрати свою курку, і заодно покрала яйця в Мелашки. Лаврін забрав драбину, і "Мотря теліпалася на стіні, наче павук на павутинні". Читаючи повість, ми сміємось. Але сміх цей гіркий. Письменник з такою художньою майстерністю змалював дрібновласницький побут українського села, щоб ми від душі посміялись і разом з тим здригнулися від жаху. Ми ж знаємо, що українці — народ добрий, щедрий, привітний, гостинний. Але стає зрозумілим, що постійні злидні, нестача зробили їх дріб'язковими, виховували жорстокість, злість, бездушність, заздрість.