Скласти план до казки василь королів-старий "хуха-моховинка" та написати імена головних героїв

План 1. ліпша хушка - моховинка; 2. хухи бувають різними; 3. хатинка моховинки; 4. непомітна моховинка; 5. підзимок; 6. дивний стук; 7. плач сосни; 8. страх лісника; 9. біда моховинки; 10. пошук хатинки; 11. козячий хлівець; 12. сподівання на повернення; 13. нещастя кізки лиски; 14. спроба порятунку; 15. порятунок вдався; 16. весела моховинка; 17. біль моховинки; 18. пошук тимчасової хатинки; 19. гарне життя; 20. біда злого діда; 21. добре серце моховинки; 22. порятунок; 23. розмова моховинки з дідом; 24. наляканий дід; 25. доброта моховинки; 26. щира моховинки.

Туман над світом впав і все закрив. таку чарівну казку нам який же дивний світ! як тут красиво! туман все застелив — насправді диво. скупався світ в росі і спочиває. увесь блищить, в промінні сяє! на пелюстках роса, немов перлини, це диво і краса — все для людини. тому що лиш вона красу сприймає, бо ж серце чарівне людина має. уміє казку бачити, спостерігати і добрі почуття в душі плекати. наступна кожна мить її дивує. ну, а природа дивину дарує і радує, й тривожить, надихає нас. то ж усміхніться квітам! в добрий час! у всякого своє лихо, і в мене не тихо, хоч не своє, позичене, а все-таки лихо. нащо б, бачся, те згадувать, що давно минуло, будить бознає колишнє — добре, що заснуло. хоч і яр той, вже до його і стежки малої не осталось; і здається, що ніхто й ногою не ступив там, а згадаєш, то була й дорога з манастиря мотриного до яру страшного. в яру колись табором стояли, лагодили самопали, ратища стругали. у яр тойді сходилися, мов із хреста зняті, батько з сином і брат з братом одностайне стати на ворога лукавого, на лютого ляха. де ж ти дівся, в яр глибокий протоптаний шляху? чи сам заріс темним лісом, чи то засадили нові кати? щоб до тебе /356/ люди не ходили на пораду, що їм діять з добрими панами, людої , з новими ляхами? не сховаєте! над яром залізняк витає і на умань позирає, гонту виглядає. не ховайте, не топчіте святого закона, не зовіте преподобним лютого нерона. не славтеся царевою святою войною. бо ви й самі не знаєте, що царики коять. а кричите, що несете і душу і шкуру за єй-богу, овеча натура; дурний шию підставляє і не знає за що! та ще й гонту зневажає, ледаче ледащо! « не воины — розбойники, воры. пятно в наший » брешеш, людоморе! за святую правду-волю розбойник не стане, не розкує закований у ваші кайдани народ темний, не заріже лукавого сина, не розіб’є живе серце за свою країну. ви — розбойники неситі, голодні ворони. по якому правдивому, святому закону і землею, всім даною, і сердешним людом /357/ торгуєте? стережіться ж, бо лихо вам буде, тяжке дуріть дітей і брата сліпого, дуріть себе, чужих людей, та не дуріть бога. бо в день радості над вами розпадеться кара. і повіє огонь новий з холодного яру.

Грубіян: "а ви чого тут збіглися, роботи нема чи що? ", "іди ж до роботи, бо там роти проззявляють та й стоятмуть" скупий: "ох земелько, свята земелько - божа ти донечко! як радісно тебе згрібати докупи в одні руки", "хіба у мене банк, чи що? ", "е ,куме, мабуть, і в тебе нечисті гроші, і в тебе нечисті гроші, і в тебе душа вже не своя", "неділя свята, а ти ні світ ні зоря вже й однеси назад", "крогом, кругом усе моє не , не ! " заздрісний: "он у жолудя шматочок - так-так! ", "і яким побитом жолудь достав таку силу грошей - не зрозумі" працьовитий: "еге! герасим вже по хазяйству гасає невсипущий" жорстокий: "ах ти ж відьма чортова, то ти мене оце дратувать заходилася, та " (це він кричав до параски, після чого почав її бити)