Ви знаєте , що таке бурштин?Це смола дерев, що пролежала в землі мільоні років і закам янила. Кому принодлежат эти слова?т

Бурштин це драгоцінний камінь

Объяснение:

ответ: Це сказав Василь із твору "Митькозавр із Юрівки" М. Стельмах

Объяснение:

План характеристики образу толі 4.1. толя — син хазяїна будинку. 4.2. опис зовнішності толі. «це була дитина ніжна, делікатна, смирна. ходив завжди чистенький, чепурненький, на двір він виходив боязко, ніколи не розбишакував», «…штанці на ньому бархатові, не то чудні, не то винуваті, не то злякані», «випещені ніжки». 4.3. риси характеру і поведінка героя: а) тендітний; («…чистенький. ніжний, з щічками, як проскура») б) богобоязливий; («…тихенько хреститься й блідніє…») в) самоповажний; («…він терпіть не міг, як йому цей федько говорив: «толька». наче він йому товариш», «…кричати на вулиці не личить благородним дітям…») г) брехливий; («неправда! неправда! — ще жалібніше і з страхом забився толя. — я не хотів іти, а вони мене потягнули на річку. а потім федько узяв і пхнув мене на кригу… спитайте всіх…я не винен») д) байдужий до горя інших; («коли федькова труна сховалась за рогом вулиці й не було вже нікого видно, толя одійшов од вікна, перекрутився на одній нозі й побіг гратися з чижиком»). е) підступний; («…чижика він сказав федьковій матері віддати йому, бо він його виграв у федька») 4.4. «лякливий, як заєць, а шкідливий, як кішка». (народна мудрість про героя). «федько халамидник» характеристика толі образ толика — панської дитини, яку оберігали від будь-яких труднощів, протиставлений образу федька. це протиставлення виявляється і в портретних характеристиках, а особливо через поведінку в критичній ситуації. толя сам напросився на крижини, бо його мучила заздрість до федька, але зізнатися в цьому своїм батькам він побоявся. толя сприймає благородний вчинок федька як належне, його не мучить сумління, що він обманув, звалив свою провину на товариша. коли федько помер, толик навіть не прийшов попрощатися з ним, лише байдуже спостерігав з вікна за похоронною процесією. засобом характеристики цього героя є й фінальний епізод: толя приходить до матері федька забрати чижика, хоча федько виграв суперечку і цей чижик уже йому не належав. за виразних деталей автор дає зрозуміти нам, яка людина виросте з цього толика. неоднозначно зображені батьки федька-халамидника: їх поведінка стосовно сина видається жорстокою, але вона психологічно вмотивована. батьки федька знаходяться в повній залежності від толикових, бо знімають у них квартиру і в будь-який момент можуть опинитися на вулиці. цим і зумовлене таке строге покарання сина за те, що він образив хазяйську дитину. надзвичайно прикро, що толя, якого врятував ціною власного життя федько, навіть не робить ніяких висновків, більше того, він аніскільки не засмучений тим, що сталося. виходить, що благородний учинок «халамидника», який призвів до страшної трагедії, був непотрібний, бо зрозуміло, що такі, як толик,

МОЄ СТАВЛЕННЯ ДО ГОЛОВНОГО ГЕРОЯ ОПОВІДАННЯ В. ВИННИЧЕНКА "ФЕДЬКО-ХАЛАМИДНИК"Після прочитання оповідання Володимира Винничєнка «Федько-халамидник» моє ставлення до головного героя було суперечливим. З одного боку, Федько показав себе як позитивний герой, двічі врятувавши Толю, а з іншого - як негативний, бо постійно всіх про¬вокував на різні забавки і бешкети. Але почнемо спочатку. «Це був чистий розбишака-халамидник. 
Не було того дня, щоб хто-небудь не жалівся на Федька; там? шибку з рогатки вибив; там синяка підбив своєму «закадишному» другові; там перекинув діжку з дощовою водою, яку збирали з таким клопотом. 
Наче біс який сидів у хлопцеві! Усі діти як діти - граються, бавляться тихо, лагідно. Федькові ж неодмінно щоб битися, щоб що-небудь перевернути догори ногами. Спокій був його ворогом, з яким він боровся на кожному місці.» Так характеризує автор свого головного героя. З цього опису ми бачимо хлопчика, який постійно комусь шкодить, заважає, і робить це все навмисно. Відповідно, вдома він отримує на горіхи, батько лупцює його нещадно ременем. Але тут з'являється цікава деталь. Федько ніколи не кричить, завжди каже правду про свої вчинки, навіть якщо знає, що його за це буде бито. Доходить до того, що після неприємної процедури биття тато дає синові гроші «за правду». Ось ця особливість характеру, правдивість, здатність сказати істину в очі будь-кому і приваблює мене в головному герої. 
Не подобається мені у Федькові його риса робити щось просто так. Підійшов до дітей, забрав повітряного змія, якщо хтось чинив опір - побив, і все нормально, так і має бути. А чому він його забрав? Просто так, захотілося погратися самому чи показати свою силу? Інша справа, що він його потім повернув, але, як каже сам автор, це трапляється нечасто. 
А імпонує мені у хлопцеві його жага до розваг. У цьому він просто не знає меж. Знаходячись з ним поруч, ви ніколи не нудьгуватимете. Навіть у звичайній буденній зливі Федько знаходить щось цікаве: бігати по калюжах, вишукувати різні залізні предмети, цвяшки, підкови. Цією енергетикою хлопець приваблює до себе не лише звичайних дітей робітників (Стьопка, Васька), а й Толю, сина багатого підприємця. Цей хлопчик належав до основних розваг Федька. Для нього було великим задоволенням витягнути Толю і його будинку, а потім десь підставити хлопця, скориставшись непідготовленістю Толі до різних випробувань. Візьмемо хоча б приклад зі зливою. Федько проявив себе як визначний актор. Він давно помітив, що Толя гає за ними з вікна, але діти продовжують його не помічати і удавати найщасливіших людей у світі. ІЗони прекрасно розуміють, що Толі не дозволено гуляти під дощем. Проте своєю поведінкою, а потім і жестами закликають йти до них. І Толя виходив. Федько не гнав його геть, як того вимагали батьки, а люб'язно дозволяв ходити по калюжах разом із ними. І як результат, Толя ввечері лежить з температурою, а Федькові тато влаштовує чергову екзекуцію. Але хлопець не ображається, він розуміє, що так треба. 
Найбільш вражаючим моментом оповідання, де проявляється характер халамидника, є похід до річки, на якій почав танути лід, унаслідок чого на воді утворилася сила-силенна крижин і льодових громад. Федько вирішив перейти на інший берег, перестрибуючи і крижини на крижину. Він усе це зробив з успіхом, натомість Голя, який теж відважився на подібне, перелякався і не знав, що вдіяти. Йому на до вирушає головний розбишака, штовхаючи крижину з Толею до берега. У цей момент сам провалюється у воду. Хлопці витягують рятівника. Прибігають батьки Толі, розпитують, чому їхній син опинився на льоду. Той відбріхується, каже, що Федько його штовхнув. Тоді батьки запитують у Феді, чи це так (вони знають, що він завжди говорить правду). І халамидник розуміє, що правду казати не можна, адже тоді Толя отримає ременем не гірше за самого Федька. І от чим мені подобається головний герой: він вдруге рятує Толю, говорячи, що штовхнув його на лід. Федя здатен для друга на все, він віддасть власне життя за свого товариша. На жаль, так і сталося. Але якби він був реальною люди¬ною, я хотів би, щоб ми з ним товаришували.