Охарактеризуйте Клима Джуру за такими характеристиками: • Клим-син, Клим-онук, Клим-друг, Клим-учень. • Згадайте Клима в праці, у побуті, його темперамент, зовнішність, ставлення до родини, людської морал

І́гор Миро́нович Калине́ць (нар. 9 липня 1939, Ходорів) — поет і прозаїк, один із чільних представників так званої «пізньошістдесятницької» генерації і дисидентсько-самвидавного руху в Україні, політв'язень. Живе і працює у Львові. Почесний доктор Львівського національного університету імені Івана Франка.

Ігор Калинець народився 9 липня 1939 у місті Ходорів (Бібрський повіт, за польським адмінподілом — Жидачівський повіт, Станіславське воєводство, Польська Республіка), нині Львівської області, Україна. У 1956–1961 роках навчався у Львівському університеті, на філологічному факультеті. Після закінчення університету працював у Львівському обласному державному архіві (1961—1972).

Чоловік Ірини Стасів-Калинець.

За участь у дисидентському русі у 1972 році Ігоря Калинця було засуджено на 6 років ув'язнення суворого режиму й 3 роки заслання. Покарання відбував у Пермських концтаборах разом із Іваном Світличним, Василем Стусом, Миколою Горбалем, Степаном Сапеляком та іншими.

Заслання відбував разом із дружиною Іриною Стасів-Калинець на Забайкаллі, у с. Ундино-Посєльє, Балейського району в Читинській області.

Після повернення до Львова у 1981 році працював у Львівській науковій бібліотеці ім. В.Стефаника. З 1987 брав участь у виданні самвидавного журналу «Євшан-зілля», згодом став його редактором.

Окрім «дорослих» пише також вірші для дітей. Було видано кілька книг, які розійшлися не тільки в Україні, але також і в країнах з великою українською діаспорою (Казахстан, Канада, США, Аргентина). Його книгу «Небилиці про котика і кицю» ілюструвала українська художниця Вікторія Ковальчук у 2005 році.

Битва- це війна, кровава та нещадна, але не зважаючи на це, люди йдуть на неї, вважаючи що це як гра. Війну не можливо зрозуміти, поки сам на ній не будешь. Ті люди, які пройшли через неї, є героями, бо дуже тяжко пережити ці співчуття війни. Ці люди є великими героями, які защитили нас та нащі землі.

Правду говорять, що після війни люди змінюються. Війна- це лихо, та війну не можливо забути. Що ми можемо зробити, так це поважати цих хоробрих людей, та молитися за процвітання життей людей, які це пережили.

Объяснение: Я очень старалась не судите строго, 11 лет 6 класс не умею писать есе, пишу в первій раз надеюсь чем-то