1. Укажітьправильнетвердження.Уточнюючиминазивають члени речення, які:А розширюютьзмістречення;Б звужуютьзмістречення;В уточнюютьабопояснюютьзміст головного чидругорядного члена речення;Г конкретизуютьзмістсказаного.2. Укажітьправильнетвердження.Відокремлюватисяможуть:А підмет, присудок, обставина;Б додаток, означення, обставина;В підмет, присудок, означення;Г підмет, додаток, обставина.3. Якимвідокремленим членом речення є виділені в реченні слова?Тут, під кронами білихрозпашілихкаштанів, причаїлисянаші, повніщастя, літа. (Д. Луценко)А Відокремленеозначення;Б ві;В відокремленийдодаток;Г відокремлена прикладка.4. Укажітьречення, у якомувіієприкметниковимзворотом.А Зачарованіподорожнісиділи й мовчали. (М. Коцюбинський)Б Оповитийтишею степ дихавпахощамиросяних трав. (П. Панч)В Вімлистійдалині, осяянісрібнимпромінняммісячним, стояли широкі лани золотого жита та пшениці. (М. Коцюбинський)Г А он стареМонастирище, колись козацькеє село. (Т. Шевченко)5. Укажітьречення з відокремленимдодатком.А Нікого тут нема, крім мене й господині. (М. Рильський)Б Польовабилина, вона не призвичаєна до густоїсадовоїтіні. (ПанасМирний)В Гей, був у Січістарийкозак, на прізвищеЧалий. (Нар.творч.)Г І от тепер, ставши начальником, вінраптомзаспівавотакої. (О. Гончар)6. Укажітьречення, у якомувііменником з прийменником.А Співаютьусі, за виняткомЛіниЯцуби, дочки відставника… (О. Гончар)Б Незважаючи на вітрець, робилося душно. (Г. Тютюнник)В Звучав потемнілийдзвін, пудів на тридцять. (М. Стельмах)Г У лісі, опріч мене, є щехтось. (Є. Гуцало)7. Укажітьречення, у якому є уточнюючеозначення:A. ПідКиєвом, на березіДніпра, хлопча стояло в маревісвітанку... (Б. Лепкий Это Укр мова ) Я не туда нажал

ничего не понимаю но

Софійка - абсолютно звичайна дитина, яка навчається у сьомому класі. Дівчинка, як і всі діти, має позитивні та негативні риси. Абсолютно позитивною героїнею її назвати не можна. Софія навчається у школі досить посередньо. Вона не відмінниця, але й не двієчниця. В класі вона теж не зірка, популярністю не кристується.

  У Софії є закоханість. Вона таємно покохала Вадима - хлопця,який виховується бабусею, але має багатих батьків. Про закоханого у неї Сашка дівчина відзивається як про "бомжика". Тут ми бачимо, як для дівчинки важлива статусність і як не важливі людські почуття. Софія досить часто задумується над тим, а що ж про неї скажуть люди. Проте вона досить добра, намагається до усім людям, розплутати таємницю. Софія - звичайна дитина, з незвичайними проблемами, яка постійно росте та змінюється.

Подробнее - на -

Объяснение:

Чуйність і турбота (за повістю Григора Тютюнника «Климко»)Повість Григора Тютюнника «Климко» переносить читача у тяжкі часи фашистської окупації України, відкриваючи дещо призабуту сторінку нашої історії. Головний герой твору Климко – це хлопчик, що йде за багато кілометрів про сіль, щоб потім продати її та врятувати від голоду улюблену вчительку з донькою-немовлям і себе з другом.Климко відважно йде дорогами війни, сповненими небезпек, перемагаючи в собі страх, перемагаючи інколи фізичне безсилля та хворобу. За віком він був нашим однолітком, тому так боляче відчуваєш серцем усі його страждання, вражаєшся його витримці і недитячій мудрості. А ще, здається, неначе приміряєш на себе ту важку подорож Климка і вчишся у нього рішучості та милосердю .Це милосердя беззахисних дітей війни стало головною темою повісті. Автор розповідає про зустріч на базарі Климка та Зульфата зі своєю вчителькою, яка з малою дитиною опинилася в безвиході. З цього часу у друзів з’явилося благородне бажання до й, і вони беруть на свої слабкі плечі усі турботи про Наталю Михайлівну з Олею, стають їх опорою. Саме опікуючись їх життям у першу чергу, вирушає юний герой новели Климко у далеку дорогу, Климко з шевцем рятує під час облоги на базарі незнайому дівчину від Німеччини, хоч міг розплатитися за це життям. І ми розуміємо, що справжні люди залишаються людьми навіть в екстремальних ситуаціях, виявляючи співчуття й милосердя до інших.Пізніше ми бачимо Климка під час перебування у тітки Марини, яка виходжувала його в гарячці і хотіла навіть залишити в себе — всиновити. Але хлопчик, хоч йому і подобалося у доброї жінки, не погодився, бо відчував відповідальність за життя дорогих йому людей. Мені здається, що у цьому епізоді дуже виразно показується доброта і самовідданість людської душі моїх співвітчизників-українців.Та найважливішим, на мій погляд, є заключний епізод новели — повернення Климка з торбиною солі на станцію, до радянському полоненому і смерть хлопчика. Після небезпечної дороги, після важких випробувань, сповнений радістю, повертався назад Климко з дорогоцінною сіллю. І тут підстерегла хлопчика невблаганна смерть, як підстерігала вона на тих воєнних дорогах багатьох його ровесників. Та навіть у цю судну годину Климко постає людиною, що дбає не про себе, а про інших. Забувши про небезпеку, він показує радянському полоненому воїну, куди втікати. Тут і скосила його черга з німецького автомата: «Він уп’явся пальцями в діжурку на грудях, тихо ойкнув і впав. А з пробитого мішка тоненькою цівкою потекла на дорогу сіль…».Перед очима ще довго стоїть ця цівочка солі, а серце заповняє безмежна туга і любов до хлопчика з безкорисливою, милосердною і відчайдушною душею, що жила для добра. Любов до всіх дітей війни, які виявляли таке милосердя, яке й дорослим інколи було не до снаги.