Твір-оповідання за поданим сюжетом Оповідання - невеликий розповідний художній твір про одну чи кілька подій з життя персонажа, які відіграють важливу роль у його долі. Сюжет – це система подій, про які йдеться в художньому творі, їх послідовне розгортання та зв’язки між такими подіями. В основу тексту оповідання покладено такий тип мовлення, як розповідь. Розповідається про події, що вже відбулися. Оповідач може бути як учасником подій, так і стороннім гачем. Розгортаючи перед читачем ланцюг подій, оповідач висловлює своє ставлення до персонажів та їхній вчинків, пояснює, чим такі вчинки викликані. Описувані в оповіданні події пов’язані між собою причиново-наслідковим зв’язком. Таким чином, кожна подія є наслідком попередньої та причиною наступної. Крім того, події вмотивовуються характерами персонажів, хоч, звичайно, не можна нехтувати випадковістю, про яку часто йдеться в оповіданнях. Яка роль сюжету оповідання? По-перше, сюжет робить цей твір захопливим: за розвитком подій цікаво стежити. По-друге, семе через низку подій й вчинків розкриваються характери персонажів твору. По-третє, саме за до сюжету не тільки оповідач, а й автор ділиться з читачем своїми думками, переживаннями, врешті-решт передає власне ставлення до життя. Поскільки сюжет є ланцюгом подій, можна легко виділити початок, розвиток і кінець того, про що йдеться в оповіданні. Відповідно виділяються етапи сюжету: зав’язка, кульмінація й розв’язка. Зав’язка - подія, з якоЇ, власне, розпочинається дія. Як правило, це зіткнення персонажів, або ж вчинок персонажа, котрий спричиняє певні наслідки. Кульмінація - найбільш напружений момент дії. Персонажеві може загрожувати небезпека. Розв’язка - з’ясування суперечності, що виникла на початку твору. Крім того, існують так звані позасюжетні елементи. Передовсім це описи: портрет, пейзаж, інтер’єр. До позасюжетних елементів належать авторські роздуми і роздуми персонажів твору. Хоч описи й роздуми є відступами від сюжету, вони необхідні для композиції (побудови) оповідання. Якщо сюжет знайомить читача лише з подіями, то позасюжетні елементи допомагають збагнути характери персонажів, передати авторові власну оцінку подій та їхніх учасників. Характерними ознаками оповідання як жанру (виду) художньої літератури є так композиція, однолінійний сюжет, невелика кількість персонажів. Описані в оповіданні події здебільшого відбуваються протягом невеликого проміжку часу та на одному місці. Завдання. Скласти твір-оповідання за поданим нижче сюжетом. ЗАВ’ЯЗКА. Троє сусідів-семикласників часто розважалися катаючись на ліфті. Дорослі не раз попереджали їх про небезпеку. Часто намагався зупинити їх старенький сліпий сусід, спускаючись сходами з вівчаркою-поводирем. КУЛЬМІНАЦІЯ. Було зіпсовано електромережу. Троє друзів якраз були у ліфті, а, застягнувши, зробили спробу вибратися через розчинені двері, хоч ліфт зупинився між поверхами. Коли ж ліфт несподівано зрушився, на до хлопцеві, який був у дверях, кинувся собака-поводир... РОЗВ’ЯЗКА. Хлопчик був врятований. Собака загинув, або був врятований (ваш варіант составить ТВІР ОПОВІДАННЯ НА ПОДАНУ ТЕМУ

Одним з найвизначніших творів І. П. Котляревського є п'єса "Наталка Полтавка". У п'єсі оспівується і утверджується громадська та особиста мораль, вироблена народом, викривається і засуджується аморальність панівної верхівки.

У п'єсі дві групи образів: бідні і багаті. Найяскравішим є образ Наталки. Чесна, проста селянська дівчина палко покохала Петра, чекає його. Любов до матері примушує її згодитись на шлюб з возним, якого Наталка не любить. "Ви пан, а я сирота, ви багатий, а я бідна, та й до того ж я вам не до пари". Шлюб з возним для Наталки означає поневолення. Наталка розуміє, що возний не стане їй ширим другом, а справжнє щастя родинне можливе тільки з Петром.

Петро дізнається, що Наталка подала рушники і хоче полегшити її долю, виявляє великодушність, дає зароблені гроші, щоб возний не дорікав Наталці за її бідність.

Наталка сміливо бореться за щастя, вона відмовляє возному, бо "жити люб'язно і дружно, бути вірним до смерті і помагати одно одному" можна тільки з коханим. А це за гроші купити не можна. Тому Наталка відмовляється від грошей, бо їй потрібне щастя, а не гроші.

: Наталка не хоче нікого образити. Вона не тільки зовні красива, а й великодушна. Найкраще про її душевну красу, сказав виборний: "Золото — не дівка! Окрім того, що красива, розумна, моторна і до всякого діла дотепна, — яке в неї добре серце, як вона поважає матір свою; шанує всіх старших себе; яка трудяща, яка рукодільниця; себе і матір свою на світі держить".

Знаючи про відповідальність за порушення звичаїв, вона все одно виступає проти звичаїв, залишається з Петром. Своєю добропорядністю зачаровує Миколу, товариша Петра, який намагався до Петрові. Наталка не тільки не злякалась на краю безодні, а ще й підтримала свого коханого.

В образі Наталки, Петра, Миколи, Терпелихи 1. П. Котляревський підкреслив моральну вищість представників народу в порівнянні з представниками панівного класу, змалював душевну красу простих людей, показав, що під грубою свитою б'ється щире людське серце.

Письменник порушує питання, які хвилювали представників і багатих, і бідних. Це доброта, великодушність, щирість. Цими моральними категоріями наділив письменник і возного. Але в цілому це негативний персонаж, та наділений і позитивними якостями. Багатий, на посаді, покохав по-справжньому просту дівчину з народу. Покохав щиро: наважився навіть переступити звичаї свого кола, взяти за дружину селянку, не рівню собі. Уже це змушує нас бачити у возному хороше, порядне, добре. Любов його людяна. Хоча епізод погрози Наталці свідчить проти возного. Але що йому робити? Відбулися заручини, радість переповнює людину — дівчина майже уже дружина. 1 тут раптом відмова, несподівана ганьба. Та й тут возний проявляє великодушність. Відмовляється від Наталки. Хай вона буде щаслива з коханим Петром! Кохання підносить, робить людину кращою. Не дивно, що й Тетерваковський трошки виріс духовно. Можливо, цьому допоміг Макогоненко, який сватався до Наталки за проханням возного. Та пізніше виборний, маючи десь і совість, починає рятувати становище, із співчуттям говорить, що йому жаль Петра, що такого чоловіка, як Петро, він зроду не бачив. Цим допомагає Терпилисі утвердитися у думці, що дочка буде щасливою тільки з коханим, що не можна силою, як вона хотіла, та погрозами змусити Наталку піти до вінця. Макогоненко пом'якшує біль, втішає возного: "Наталка — по всьому полтавка, Петро — полтавець". Виборний знає свій край, пишається ним, його історією.

У створенні образів п'єси відіграли велику роль пісні, казки, у яких народ наділяв своїх улюблених героїв високими моральними якостями. Самовіддане кохання Наталки до Петра показано таким, яким це почуття зображено в народних піснях. Наталчин ідеал сімейного щастя збігається з народним ідеалом, відтвореним у піснях. "Нащо мені багатство, нащо мені гроші, ти мені, милий, і без них хороший".

П'єса сподобалась мені тим, що вчить по-справжньому любити, поважати старших, боротися за своє щастя.

І історії української літератури є багато по-справжньому великих імен. Хтось із письменників прославився чудовими віршами, у когось була незвичайна біографія, комусь випало стати засновником або жанру, або цілого напрямку... Про Івана Франка можна говорити і в першому, і в другому, і в третьому випадках, але й цього буде мало. Адже він належить до геніїв: якими тільки талантами не наділила його природа! Поет, прозаїк, драматург — уже таке поєднання в одній людині є рідкісним. А він же не просто писав вірші, оповідання і п'єси. Майже кожен його твір ставав явищем не лише в українській, а й у світовій літературі. 
Як поета Франка, єдиного у XIX столітті, можна порівняти з Шевченком. Хоча порівняння — справа невдячна, бо кожен поет цікавий і великий по-своєму. Можна лише говорити про рівень слави, популярності. Чим же збагатив Франко українську поезію? Він розширив її тематичні межі, жанрові, віршові можливості. Серед поетичних творів Каменяра є всі види лірики: громадянська, філософська, інтимна, пейзажна. Є багато поем, пов'язаних з проблемами тогочасної України і присвячених загальнолюдським темам. Не можна залишитися байдужим до «Зів'ялого листя» — ліричної драми про красу і безсмертя кохання. Громадянські почуття пробуджують вірші збірки «З вершин і низин», поеми «Мойсей» та «Іван Вишенський». А які глибокі, мудрі його притчі — про красу, про дружбу, про кохання!