Твір на тему добро і краса - основа життя людини на землі

Ой високо сонечко зиходить, а низенько заходить, ой наш пан, і наш пан отаман та й по риночку ходить, своїм хлопцям, а бравим молодцям словесно і каже: «гей, ой ви, хлопці, ви, добрі молодці, та вставайте, вози мажте! » гей, хлопці встали, вози підмазали, нові ярма понаривали, гей, нові ярма понаривали, сірих воливпозапрягали. вози риплять, а ярма бряцають, сірі воли ремиґають, за ними йдуть молоді чумаки, кнутиками махають ой як узяли наші чумаченьки з-під буерака виходити, ой як і взяли ворожі здобишнички частому до нас доездить; ой виїхало ворожих здобишничкив сорок коней ще й чотири, ой як стали вони свідомо возів, — і а всі вози запинили: «ой ви, чумаки, всі ви яретичи, багацько грошей є у вас? » «гей, чи є у нас гроші, здобишнички, сорок тисяч ще й чотири! » «ой ви, чумаки, всі ви яретичи, який у вас і отаман? » ой як зійшлося наше суспільство і докупи головами, як пощитали, зараз і сказали: «гавриленко — наш отаман! » ой як вискочив ворожий здобишничок та й на коня вороного, ой як ударив срібним списом у груди — аж йому спис зогнувся: ой гавриленко варто, не заступився — обернувся, посмі «ой що ж ми будемо, наше суспільство, що ж тепер будемо робити, ой що багато ворожих здобишничкив з цього світу і губити? ! ой піднімайте, хлопці, вийя вгору, таганами пидоприте, ой беріть з возів, беріть шнуровання ще й ватажку почепите! » гей, ось же тобі, превражеский ватажку, та й на світі не жити: ой оце ж тобі, превражеский ватажку, нас десяти не побити!

непосидючий, майстер на різні вигадки, федько був страшенним розбишакою й халамидником: то шибку розіб’є з рогатки, то синця наб’є своєму другові, то змія відбере в хлопців. перший по силі на всю вулицю. але, незважаючи на все це, у федька було дуже багато друзів: і гриць, і стьопка, і спірка. хлопці його дуже любили й поважали. мабуть, тому, що він був чесним і поряд­ним. усі знали, що маленький халамидник ніколи не брехав, навіть тоді, коли хлопця били за його пустощі. він завжди говорив тільки правду, хоча, якщо б захотів, міг би завжди виправдатися. до того ж федько був справжнім другом, і хлопці знали про це.

толя — син хазяїна будинку, у якому жила родина федь­ка, — був дитиною ніжною, делікатною та смирною з “не­винними синіми очима”. завжди чистенький і чепурненький, він зовсім не мав нахилу “до федькових забав” і ста­вився з погордою до мужицьких дітей. але якась невідома сила тягнула його до халамидника. толя — хитрий і підступний: він підбив федька на ризиковану подорож по кризі, мріючи про те, що той злякається, а хлопці з нього посміються. а інша його вада — заздрість — штовхає його самого на кригу. федько рятує толю, ризикуючи власним життям, а цей брехун ще й звинувачує його в тому, у чому був винен сам. бешкетник виявився справжнім героєм і благородною людиною: хлопець збрехав перший раз у житті, щоб захис­тити зляканого толю від розгніваного батька, але заплатив за своє благородство надто дорогою ціною — власним життям. толя навіть після смерті федька не відчуває власної вини, навіть забирае чижика, збрехавши матері хлопця, ніби виграв його. він підлий і дріб’язковий. толя — егоїст, який думає тільки про себе, його не цікавлять почуття й думки інших, він не знає, що таке честь, совість, благородство, що значить бути справжнім другом. йому притаманні підлість, брехливість, хиткість, зрадливість, заздрість, пихатість та егоїзм. я впевнений у тому, що в толі ніколи не буде друзів, і мені б дуже хотілося мати такого чесного, благородного й сміливого друга, яким був федько.