Контрольний твір на морально-етичну тему в публіцистичному стилі "Закінчуючи школи, хочу сказати..." Укр. Літ.

ответ: Хоча я і життєрадісна людина, але вже скоро закінчую школу, в якій провчився майже 11 років. Усі вони відклалися у моїй пам'яті. Я ніколи не думав про школу поганого - усі роки навчання були добрі, веселі, життєрадісні. В мене немає жодної краплі образи ні на кого, хоча і були деякі неприємні ситуації та суперечки. Я сумую за школою, бо вже не буде тих рідних однокласників, улюблених вчителів, які хоч і не завжди гарно ставилися до учнів, але завжди були чесні із ними. Я хочу ще раз пройти цей шлях, а не залишати його вже через декілька місяців. Хочу знову відчути усі ті емоції, які наповнювали мої легені кожний день, проведений в школі.

Сумую я лиш через одне - скоро вже закінчиться моя історія у школі, і нічого не можна буде вдіяти.

Объяснение:

У складні життєві моменти люди схильні замислюватися про життя. Вони хочуть його поліпшити, зробити його таким, щоб кількість неприємного зменшилася, а кількість приємного зросла. Але правда в тому, що про життя необхідно починати замислюватися ще до того, як воно стало погіршуватися і ставати надмірно складним і неприємним. Краще всього починати замислюватися про це в юності, адже у дорослих людей, зайнятих робітничими і сімейними турботами, далеко не так багато вільного для роздумів часу, як того комусь із них, можливо, хотілося б.Безумовно, що навряд чи можна уявити людське життя без любові. Без любові життя втрачає свій смак, саме любов може дати людині крила, дозволити їй злетіти над натовпом і щоденними побутовими проблемами виживання, і прикрасити світ новими і яскравими фарбами. Якою би не була людина багатою, красивою, розумною, якщо у неї немає любові, все буде їй здаватися неповноцінним і навіть в деяких випадках порожнім і безглуздим. Завдяки любові між чоловіком і жінкою народжуються діти. Вони, в свою чергу, дозволяють людині в деяких випадках заново знайти свій сенс життя. Поки діти маленькі вони потребують турботи найсильніше, але навіть у міру їх зростання батьки все одно відчувають до них всі такі ж ніжні почуття.

Полное имя героя - Максим Михайлович Яценко:

"...что тебе скажет пан Максим Яценко..."

"Это вы кличете, Максим Михайлович?"

Максим является дядей главного героя повести, слепого мальчика Петра Попельского:

"Семейство, в котором родился слепой мальчик, было немногочисленно. Кроме названных уже лиц, оно состояло еще из отца и «дяди Максима», как звали его все без исключения домочадцы и даже посторонние."

Максим - мужчина с горячим, добрым сердцем и неугомонной, деятельной мыслью:

ИЗВИНИТЕ ЧТО НА РУССКОМ