П. Куліш «Чорна рада». Установіть відповідність. ( ) 1. Іван Шрам 2. Іван Брюховецький 3. Черевань 4. Яким Сомка а) був заарештований і страчений б) владолюбний політичний авантюрист без честі й совісті в) під час Чорної ради очолив Ніжинський полк г) є узагальненням характеру запорожців-старшин, їхніх звичаїв і патріотизму д) врятував з полону Василя Невольника є) його улюблена справа – бджільництво

. Дід Андрій – старий сивочолий 70-річний чоловік, голова родини. Він доглядав за домом і двором, пасікою, взяв собі за обов’язок навчити Павлуся козацьких умінь – їздити верхи, кидати спис та аркан, їздити верхи, стріляти з лука і рушниці. Часто розповідав козацькі пригоди своєї молодості, а онуки його залюбки слухали. Саме він найпершим передчував прихід татар і саме він скликав людей на тривогу – пожежу, яку й вчинили татари. Він боронив свою родини до останнього, аж доки йому не розчерепила голову татарська шабля.

Степан Судак – батько родини. Доволі ще молодий і ловкий чоловік, дуже кмітливий, відважний, щиросердний. Під час нападу татар на вку потрапив в татарський аркан, хоч до останнього боронив сім’ю. Зумів розкрутити мотузку і визволитись з неволі, ще й ближнім поміг. Пристав до козаків і воював разом з синами проти татар. Не хотів відпускати Павлуся на пошуки сестри, але повірив в сина і не помилився.

Палажка Судак – дружина Степана, мати Петра, Павла і Ганни. Спражня українська жінка – дбайлива господиня і любляча мати. Під час нападу на вку обороняла свою сім’ю не гірше од чоловіків. Коли побачила, що її дочку Ганнусю беруть в полон, оскаженіла і рубала сокирою на всі боки. Коли ж в неї відняли сокиру, то билася кулаками. Боронила своїх дітей до останнього, аж доки ніж татарина не пробив їй груди.

Петро Судак – старший син родини, молодий вродливий парубок, уже деякий час козакував, тому не був присутній під час нападу на вку. Вперше з’являється у повісті, коли знаходять у степах Павлуся. Він щирий, вірний, розумний, справжній патріот, відважний і сміливий. Разом з братом вони йдуть по слідах татар, згодом знаходять батька. Петро, як і батько, не хотів відпускати Павлуся на пошуки сестри, але побачив в молодшому братові велику силу духу, тому й відпустив його.

Павлусь Судак – головний герой твору, хлопець-недоліток 15 років. Навчився всім козацьким справам від діда і сам навчив сестру Ганнусю. Дуже любить свою сестру з якою вони завжди разом, часто виручали один одного. Коли Ганнусю й батька забрали в полон, а мати й дід загинули від рук татар, Павлусь зумів вибратись з вки викравши татарського коня. Був поранений дорогою до степу у плече. Потрапивши до козаків і знайшовши брата й батька, утвердився в думці про пошуки сестри і, попри заперечення батька й брата, вирушив в дорогу. Виявив себе як відважний, сміливий, кмітливий, розумний і хитрий парубок, який зумів вивчити татарську мову і обманути Девлет-гірея. Усе заради того, щоб знайти сестру. Його таланти були відзначені Давлет-гіреєм – він пропонував Павлусю з сестрою залишитись в нього. Але хлопець обрав повернення додому, яке й отримав від хана.

Ганнуся Судак – наймолодша з сім’ї Судаків, дівчинка-недоліток 13 років. Навчилась козацьким справам від Павлуся. Завжди заступалась за старшого брата, коли той провинився. Єдина, хто знала, де ховається Павлусь. Під час нападу на вку була взята у полон. Була знайдена Павлусем в Криму. Повністю слухалась настанов брата як вести себе перед ханом. Врешті отримала звільнення завдяки Павлусю. Разом з братом вони повернулись додому.

«Маруся Чурай» без любого преувеличения стала культурным явлением, давала и сейчас дает духовное здоровье и творческий тонус, учит добру и достоинства. Морально-этические проблемы в романе Лины Костенко поднимает и решает на примере жизни двух семей, противопоставленных одна одной,- Чурай и Вишняк. Чураи представляют лучшие рыцарские силы народа. Это сильные личности, творческие которых могут реализоваться только при условиях свободы. Поэтому свобода - социальная, национальная, в конце концов, внутренняя, показателем которой выступает чувство собственного достоинства,- есть для них абсолютной ценностью. По своей природе они непримиримые к при покорности, унижений, измены.   Вот   как   характеризует Маруся своего отца: