Таблиця-характеристика (Вітьки, Федька, Галі) повість про перше кохання.

Уважний читач розумів, що сім’я Кайдашів — не типова модель селянської родини, адже викликає закономірний осуд односельців. Проте в явищах, як змізерніння людської душі, консерватизм й відсталість селянства, письменник вбачав загрозу для української нації морального і духовного убозтва. Тож порушив цю проблему в соціально-побутовій повісті «Кайдашева сім’я», прагнучи справити на читачів моралізаторський вилив. Написано повість у річищі поетики реалізму. Ці прикмети реалізму знайшли своє втілення у творах Нечуя-Левицького. сучасний літературознавець Ростислав Міщук наголошував: «Письменник у своїх повістях 70—80-х років детально показавши змізерніння особистості, домінування Кайдашів, старосвітських батюшок й матушок переважно егоїстичних характерів, відсутність глибоких життєвих ініціатив, котрі б давали широкий простір думкам й почуттям. Оце поглинання людини побутом сприйнято було б Нечуєм-Левицьким як велика загроза людській індивідуальності». У «Кайдашевій сім’ї» письменник заговоривши не лише про занепад споконвічно високої ролі батька в українському суспільстві, не лише показавши зло, яку оселилося в людському серці і дало страшні плоди, Віктор Полтавець. Ілюстрації до повісті «Кайдашева сім’я»

лише вдався до змалювання контрастних пар літературних героїв, щоб увиразнити типові образи українських селян, а і, попри сатиричність художнього тексту, показавши, слова літературознавця Володимира Панченка, «людей, котрі не сміються», адже щирого сміху, козацького, ментального, в повісті практично немає: «Твір «населений» дуже серйозними, навіть похмурими людьми. Лише інколи пробує жартувати Лаврін, а Мотря і Кайдашиха якщо і сміються, то хіба що зі злістю. Їм не дуже до сміху, оскільки смердоті — учасники великої родинно-побутової війни, якій немає кінця».

Звісно, Нечуй-Левицький разом із художніми персонажами сміється крізь сльози, адже показує руйнування традиційних підвалин життя українського селянства, моральний занепад й духовну деградацію поневоленого народу.

У творі чітко окреслено місце подій. Семигори — не плід творчої уяви, а добро знайомий письменникові населений пункт, адже в дитинстві Івась часто гостював у родичів із цого села, знавши багатьох місцевих тіток й дядьків, неодноразово зустрічався із членами сім’ї Мазурів, котрі мешкали на кутку Солоному біля церкви і прославилися неспокійною вдачею, постійними колотнечами у родині. Сім’я Мазурів, які по-вуличному звали Кайдашами, й стала прототипом сім’ї літературних персонажів у побутово-сатиричній повісті. Запозичив із реального життя письменник і злощасний пагорб, на якому часто ламалися вози. Навіть прізвище сватів Мазурів — заможних Довбишів — зберіг, а їхню язикату дочку теж переніс у повість, змалювавши скору на розправу Мотрю, та ще і для увиразнення примхливої вдачі наділив її «серцем із перцем».

Повість «Кайдашева сім’я» не лише соціально-побутова, а і сатирична. як зауважуває літературознавець Ніна Крутікова, «комічні дії Кайдашів, зображені Нечуєм-Левицьким із теплою, співчутливою посмішкою, аби «зсередини», із самого добро знайомого й близького селянського середовища... Головне ж для письменника не «сміх зазаради сміху», а вірність життєвій правді. З серії кумедних подій виростає реальна й трагічна за своєю суттю картина життя селянства, яку потрапило із кріпосницького ярма у безвихідь нових пореформених відносин».

Наверное, каждый знает о существовании Триумфальной Арки во Франции. Она была возведена по приказу Наполеона в честь доблестной французской армии на Елиейских полях в Париже.
Но немногие, на мой взгляд, назовут еще, хотя бы, три подобных монумента, с указанием локации и историей постройки.

Главная "ТА" Российской Федерации была построена для торжественной встречи участников освободительного похода 1814 года. Она расположена близ Парка Победы.

В 1841 году в Ставрополе построили свою "ТА", именуюмую Тифлисскими воротами. Ее, вероятно, возвели в честь победы в войне. Только вот, доподлинно неизвестно, в какой именно.

В 1983 году в Севастополе установили "ТА" в честь 200-летнего юбилея города.

В Хорватии есть, т.н., "ТА" Сергия, сооруженная в 1840 году. Она украшает город Пула.

Примечательна история Арки Дружбы Народов в Киеве. Ее создали в честь слияния Украины с Российской империи (Переяславская Рада). Сегодня, понятное дело, в Украине она утратила это значение.

В 1936 году Румыния стала независимой и в честь этого знаменательного события в Бухаресте была построена своя "ТА".

Древнейшей можно смело назвать "ТА" в Римини, Италия. В 27 году до нашей эры ее возвели в честь Октавиана Августа.

Победа в битве на Курской дуге (1943 год) дала повод властям Курска построить свою "ТА" в 2000 году.

В 2003 году, жители Красноярска получили свою "ТА" в честь 375-летия города.

В 2001 году в Сардарапате, Армения, была посроена "ТА", ознаменовавшая разгром турков 26 мая 1918 года.

Лондонская Мраморная арка была создана в 1828 году в качестве парадного входа в Букингемский дворец.

В 1840 году в Кишиневе, Молдавия, в честь победы Российской империи в русско-турецкой войне и освобождения земель между Днестром и Прутом была построена "ТА".

В Германии есть две "ТА" с одинаковым названием - Бранденбургские Ворота. Одна из арок украшает Берлин, а вторая - Потсдам. При чем, Потсдамская была построена на восемнадцать лет раньше. А Берлинская - намного более известна.

В 2001 году во Владивостоке восстановили, разрушенную при СССР "ТА", которая была построена в XIX веке к приезду Николая II.

Всемирная выставка 1888, проходящая в Барселоне подарила городу свою "ТА".

Через пять лет после победных походов кубанских казаков 1812 года в Новочеркасске "выросла" своя "ТА".

В Первой Мировой Войне погибло примерно девяносто тысяч граждан Индии. Чтобы почтить их память, в 1931 году в Нью-Дели построили "ТА", ставшую официальными "воротами в страну". Арка так и называется - Ворота Индии.

В 2008 году в Краснодаре восстановили "ТА", построенную местными казаками за свой счет к приезду Александра lll. Возводить ее пришлось по причине разрушения властью СССР.

Самое интересное я оставил на десерт. Помните, с чего мы начали?
Правильно, со знаменитой Парижской "ТА".
Так вот, она находится в центре, т.н., Триумфального Пути, который соединяет Версаль и Лувр.
Начало пути украшает, построенная в 1808 году "ТА" Каррузель.
А в его конце высится Большая Арка Братства, возведенная в 1989 году.