На що погодився дракон після розмови з князем, чому?

план 2 книги "на козацьких островах"

1. на кам’яному острові

2. швайка каже, що на землі воронівки напали татари

3.   хлопці лишаються на острові самі з барвінком

4. на острів припливають два човна з трьома людьми, один з них - тишкевич 

5. хлопці беруть тишкевича у полон

6. козаки повернулися, тишкевич втік

7. швайка наказав всім тепер забиратися на зміїний острів і погнався за тишкевичем

8. тишкевичу сотню людей, щоб той розбив козаків на камяному острові 

9. санько ворожить, і хлопців не помічають.

10. швайко і хлопці ідуть степом, зустрічають пастуха рашита

11. швайко і хлопці в гостях у вирвизуба

12. пригоди демка-дурної сили

13. дід кудьма вирішив, що грицик залишиться зі швайкою джурою, а санько буде з ним.

14. суд у плавнях: грек дарує демкові життя

15. козацькі розмови на березі річки

драматургічна спадщина і. к. карпенка-карого - це самобутнє й цікаве явище в історії вітчизняної театральної культури. невмирущу славу принесли митцеві його сатиричні комедії: «сто тисяч», «хазяїн», «суєта». сюди ж належить і комедія «мартин боруля», яка піднімає важливі морально-етичні проблеми і цим самим стає в ряд безсмертних творів. драматург високо підносив роль сміху як засобу боротьби з людськими . дійсно, сміх- могутня зброя: те, над. чим посміялися, втрачає свою значимість і з кумира перетворюється на предмет кепкування. сміх примушує кожного з нас критично подивитися на. себе і. прагнути позбавитись тих чи інших недоліків у своєму характері. карпенко-карий надавав важливу роль сміху і вважав його одним з найбільш дієвих засобів боротьби с людськими . адже, дійсно, сміх — досить могутня зброя: той, з кого сміються, частіш усього перетворюється із кумира на об’єкт кепкування і втрачає свою значимість. крім того, кожного з нас сміх примушує подивитися на себе під критичним кутом і спонукає позбавитись тих або інших недоліків у своєму характері та поведінці.

сюжет п’єси «мартин боруля» драматург будує на реальних фактах з життя його родини. у якийсь момент батько і. карпенко-карого, який майже все життя керував панськими маєтками, вирішив домогтися для своєї родини дворянського звання. на це пішло немало часу і коштів, але все марно: дворянське коріння родини так і не було доведено, бо в архівних документах прізвище предків письменника значилося як тобелевич, а він та його батько мали вже прізвище тобілевич. саме ці події і. карпенко-карий і поклав в основу п’єси, при цьому автор мав ціль висміяти таких, як він, — простих людей, що намагалися будь-якою ціною отримати дворянське звання і хибно вважали, що цим званням можна якось піднятися над іншими людьми.