5. У повісті Я.Стельмаха «Митькозавр із Юрківки…» Митько і Сергій збиралися їхати в село до бабусі для того, щоб А жити в курені на озері, варити юшку, нічого не робити Б збирати колекцію комах за завданням учительки В розгадати секрет таємничого чудовиська Г до бабусі викопати картоплю 6. Синонімом до слова химера є іменник А вада Б потвора В віхола Г пітьма 7. Несправедливий суд засуджується у творі Леоніда Глібова А «Щука» Б «Жаба і Віл» В «Муха і Бджола» Г «Хто сестра і хто брат?» 8. Твір Степана Руданського «Запорожці у короля» за жанром А байка Б співомовка В казка Г анекдот 9. Українська мова, яка є свідченням нашої культури, благородності, манери поведінки й етикету, возвеличується в гуморесці Павла Глазового А «Похвала» Б «Еволюція» В «Заморські гості» Г «Найважча роль» 10. У творі С.Руданського «Запорожці у короля» на завершення свого перебування в короля запорожці А похвалилися своїми вусами Б по подати їм меду В влаштували гуляння з піснями й танцями Г по подати їм сметани 11. Хвалькуватість, невміння на справі довести свої знання й обдарованість засуджуються в гуморесці Павла Глазового А «Найважча роль» Б «Еволюція» В «Заморські гості» Г «Похвала» 12. «Якіїсь два Осли, одна нікчемна Шкапа та два стареньких Цапа» були суддями у творі А Леоніда Глібова Б Павла Глазового В Всеволода Нестайка Г Степана Руданського

5.б

6.б

7.а

8.б

9.в

10.г

11.а

12.а

і

Объяснение:

іВсемирная история — процесс развития человеческого общества в целом, для которого характерны закономерности, проявляющиеся в истории всех народов. Всемирный исторический процесс начинается с появлением человеческого общества и в зависимости от общих отличительных особенностей условно делится на хронологические периоды[1].

Иногда под всемирной историей понимается рассмотрение истории отдельных стран или совокупности историй своеобразных и относительно замкнутых цивилизаций. Прусский историограф Леопольд фон Ранке по этому поводу замечал: «Более или менее полное собрание истории отдельных народов ещё не составило бы никакой всемирной истории, ибо оно потеряло бы из виду взаимосвязь вещей. Но задача всемирной истории как науки как раз и заключается в том, чтобы познать эту взаимосвязь, показать ход развития великих событий, которые связывают все народы и управляют ими. То, что такая общность имеется, является очевидным»[2].

Историческое развитие человечества реализуется двумя путём постепенного прироста открытий и находок, а также путём качественных скачков или революций, составляющих эпохи в материальной и духовной эволюции.

Сельскохозяйственная (неолитическая) революция привела к развитию цивилизаций, оседлых сообществ, то есть перешедших от кочевого образа жизни (скотоводство и собирательство) к земледелию. В этих древних цивилизациях была изобретена письменность, позволившая передавать знания из поколения в поколение на материальных носителях. Это стимулировало развитие многообразных ремёсел, разделение труда и расслоение общества на классы.

Разрозненные поселения, сконцентрированные вокруг жизнеобеспечивающих источников ресурсов — плодородных естественно орошаемых земель, воды (рек и озёр), обильных выпасов для скота — позже интегрировались в более крупные образования. Этому также совершенствование транспортных средств. Эти естественные процессы развития древних сообществ, сопровождавшиеся соперничеством и конфликтами между соседними сообществами, развиваясь на протяжении тысячелетий, привели к образованию государств и, затем, сверхдержав (империй).

Падение Римской империи в Европе в конце античной эпохи ознаменовало начало Средневековья.

В середине XV века изобретение Иоганном Гутенбергом современного книгопечатания — оттисков на бумаге покрытого краской и вырезанного на деревянных досках зеркального шрифта, совершило переворот в коммуникациях завершиться Средневековью и возвестив о Новом времени, Возрождении и научно-технической революции.

К XVIII веку накопление знаний и технологий, особенно в Европе, достигло критической массы, которая вдохнула жизнь в Промышленную революцию. Более четверти тысячелетия наука, знания, технологии, торговля и сопутствующие им войны ускорялись в геометрической прогрессии, создавая как благоприятные условия, так и угрозы, с которыми ныне сталкивается человеческое сообщество, населяющее планету.

Содержание

1 Первобытное общество

1.1 Эпоха палеолита

1.2 Эпоха мезолита

1.3 Эпоха неолита

2 Древний мир

2.1 Города и торговля

2.2 Религия и философия

2.3 Древние цивилизации

3 Средневековье

4 Новое время

4.1 Возвышение Европы

5 Новейшее время

6 Примечания

7 Литература

Первобытное общество

Эпоха палеолита

Основная статья: Палеолит

Після закінчення п’ятого класу і складання іспитів головні герої повісті Я. Стельмаха «Химера лісового озера або Митькозавр з Юрківки», нерозлучні друзі Сергій Стеценко та Митько Омельчук від вчительки ботаніки і зоології Ірини Семенівни отримали завдання на літніх канікулах зібрати колекцію комах. Це завдання стало доброю нагодою здійснити давню мрію хлопців. Вони вже давно хотіли влітку поїхати до села, де жила бабуся Митька. Друзі все ж таки вмовили своїх батьків, зібрали речі та вирушили у подорож за місто.

У селі хлопчиків чекав чудовий відпочинок , сповнений незвичайних пригод. Оселила їх бабуся у невеличкому курені на березі чудового лісового озера. Новий знайомий хлопців – старшокласник Василь вирішив розіграти і налякати міських хлопців. Він їм розповів, що в цьому озері здавна живе велика доісторична істота, на зразок тієї тварини, що живе у Шотландії у озері Лох-Несс. Інколи можна побачити на піску сліди, які залишала ця загадкова тварина.

Розповідь Василя дуже зацікавила Митька і Сергі, і вони вирішили досліджувати істоту з лісового озера. Невдовзі товариші і справді знайшли велетенські сліди на піску, та й і в озері вночі інколи можна було почути хрипіння, булькання і різні невідомі хлопцям звуки. Незважаючи на це, товариші зовсім не злякалися і лише ще більше зацікавились. Вони організували нічне чергування на березі озера та почали вигадувати різноманітні пастки для водяного чудовиська. А вдень новоявлені дослідники бігали до бібліотеки, бо вважали, що до майбутнього відкритті треба підходити підготовленими, з відповідними знаннями і науковим підґрунтям. Вони на гаяли марно часу і навіть придумали цій істоті назву – Митькозавр Стеценка з Юрківки. Навіть назва села нагадувала товаришам про доісторичних тварин Юрського періоду.

Та коли Сергій і Митько, здавалося б, вже були на крок від відкриття, вони дізналися, що дивовижна істота – це всього-на-всього, поганий жарт старшокласника Василя. Бо це саме він залишав подряпини на деревах і сліди на піску, саме він влаштовував незрозумілі звуки на поверхні нічного лісового озера. Він навіть не полінився та сам виготовив голову потвори, щоб дужче налякати хлопців. Але й тут друзі не злякалися, а почали закидати химеру, що з’явилася, камінням. Невдалий жартівник навіть не сподівався на таку сміливу поведінку і ледь не потонув від кам’яної атаки Митька і Сергія. Коли хлопці почули крик про до вони не злякались і у воду лізти. Завдяки сміливості товаришів Василя було врятовано і вдячний хлопцям за порятунок, він розповів друзям про свій розіграш.

Нерозлучні друзі Митько і Сергій ні краплі не жалкували, що їхнє дослідження залишилося невдачею. Бо все одно, це були цікаві пригоди, які підтвердили міцність їхньої дружби та їх сміливість, рішучість і доброту. Крім того, друзі виказали прагнення до знань, перечитавши багато книжок із сільської бібліотеки, які розповідали про доісторичних істот. Та і за колекцію комах Митько і Сергій не забули, та попереду була ще половина літа і можна було не поспішати.

На мій погляд, головні герої повісті Я. Стельмаха «Химера лісового озера або Митькозавр з Юрківки» справжні друзі і у дружбі вони мають подвійну силу, подвійну сміливість і рішучість. Вони досить сміливі, бо не лякаються нічних чергувань біля озера, рішучі, бо встигають витягти з води Василя, прагнуть до цікавого, бо з насолодою чекають на відкриття і читають багато книжок, вони добрі, бо не ображаються на Василя і всі ситуації сприймають з почуттям гумору. Саме такими і повинні бути справжні хлопці і справжні друзі.