1. Події якого року змальовано у романі П. Куліша «Чорна рада»? А 1654 р.; Б 1650 р. В 1663 р. Г 1667 р. Д 1659 р. 2.Вкажіть центральний конфлікт роману П. Куліша «Чорна рада»: А між соціальним групами; Б між козаками-запорожцями і міщанами; В між державобудівничим і руїнницьким началами в українській політиці того часу; Г між гетьманом Сомком і козаками; Д між претендентами на булаву на особистому грунті. 3. Хто такий Шрам (за романом П. Куліша «Чорна рада»)? А звичайний козак; Б писар; В піп; Г полковник; Д піп і полковник водночас . 4. Хто вкрав Лесю (за романом П. Куліша «Чорна рада»)? А Петро Шраменко; Б Богдан Чорногор; В Сомко; Г Кирило Тур; Д невідомий чоловік. 5. Хто з персонажів роману П. Куліша «Чорна рада» каже такі слова: «Як треба рятувати Україну, байдуже мені і літа, і роки»? А Брюховецький; Б Сомко; В Гвинтовка; Г Шрам; Д Черевань. 6. Про кого з персонажів роману П. Куліша «Чорна рада» йдеться: «Він добрий був син і щирий козак, лучче йому з нудьги загинути, ніж панотця навік преогорчити і золоту свою славу гряззю закаляти». А про Кирила Тура; Б про Петра Шраменка; В про Богдана Чорногора; Г про Якима Сомка; Д про Матвія Гвинтовку.

1. В 1663 р

2. В державобудівничим і руїнницьким началами в українській політиці того часу

3.  Д піп і полковник водночас

4. Г Кирило Тур

5. Г Шрам

6.Б про Петра Шраменка

Объяснение:

Є такий вираз "примножувати добро". Я поцікавилася в знайомих, що означає він конкретно для них. 

Хтось сказав, що примножувати добро — це означає придбати собі якісь добротні речі, тобто накопичувати матеріальні цінності, бо вони є для них показником гарного, забезпеченого життя. 

Інші відповідали, що для них це означає віддавати людям свою ласку, тепло, доброту. За отримане від когось добро розплачуватися ним, а отже, його примножувати. Таким чином, примножувати означає віддавати. 

Мені до душі слова В. Симоненка, який писав: 

Живе лиш той, хто не живе для себе, Хто для інших виборює життя. 

А до якої думки схиляєтеся ви?

Объяснение:

Українська література для дітей і про дітей пройшла тривалий і складний шлях становлення, яке ще не завершено. У наш час відбувається процес формування національної бази дитячої літератури, котра б незалежно від родо-жанрової динаміки захоплювала своїм тематичним розмаїттям, щирістю та багатогранністю вражень, доступністю сприйняття образів-персонажів та близькістю до сучасного читача тематики й проблематики. Історична тема в художній літературі була й залишається сьогодні досить актуальною й популярною. Сягаючи своїм корінням фольклору, житійної літератури, історичних хронік, історична проза акумулює комплекс художньої інтерпретації минулого нашого народу. Незважаючи на жанрову приналежність твору, її визначає художній матеріал – історія, подія, що відбулася за давніших часів, тобто така, що в часовому вимірі вважається завершеною.

Україна, отримавши свою незалежність після вікового гноблення, повинна повернутися до свого коріння, довести свою ідентичність і свідомо виховувати на славних прикладах підростаюче покоління. В. Рутківський, сучасний український письменник, який неодноразово у своїх творах для дітей та юнацтва звертається до змалювання призабутих сторінок славного історичного минулого нашої країни. Його шлях до визнання був довгим, але, вважаємо, що в царині сучасної української підліткової літератури на історичні теми йому немає рівних. Здобувши визнання в поважному віці, письменник довів, що його майстерність і життєвий досвід тільки допомагають спілкуватись із молоддю. Проживши нелегке життя (зважаючи на умови творчого зростання в часи Радянського Союзу), автор засвідчив, що він є українським письменником-патріотом, який прагне поділитися своїми знаннями із підростаючим поколінням. Його трилогія «Джури» визнана однією з найкращих у цій царині.

«Джури козака Швайки», які вийшли 2007 року, стали подією і першою книжкою В. Рутківського, яку нарешті прочитала Україна. (Нагадаємо, що перша журнальна публікація «Джур» відбулася ще 1995 року в «Однокласнику». За 12 років оприлюднений текст так нікого і не зацікавив). А поміж тим, динамічний, захопливий сюжет, самобутні образи, вкраплення фольклору, правдоподібність історичних колізій, багата мова, легкий стиль – усе це робили твір справжнім відкриттям.

Традиційним для сприйняття історичного минулого стає ототожнення його з образом козака – хороброго лідера, високодуховної й матеріально незалежної людини, котра керує своїми емоціями, розумом і волею, морально, духовно й фізично готує себе до оборони рідної землі та сім’ї, дбає про єдність козацтва й українців усього світу. Такий образ зберігається й у сучасному літературному трактуванні