Доведіть, що твір , , Жаба і Віл" є байкою.

У творі "Жаба й Віл

" висміюється вчинок жаби. Вона дуже хотіла бути схожою на вола, і тому, ризикуючи власним здоров'ям і життям, почала надуватися. Вигадниця не думала, що може наробити лиха, її розум затьмарювала пихатість. Вона навіть не слухала подруги, і тому померла через власну дурість. Це перший аргумент, оскільки байки - це повчальні історії. По-друге, в творі всі дії виконують тварини. А третім доказом є те, що в кінці твору є моралістичний висновок. Тому я із впевненністю можу сказати, що "Жаба й Віл " Леоніда Глібова - це байка.

Объяснение:

“Не слухала Катерина  / Ні батька, ні неньки,  / Полюбила москалика, / Як знало серденько”.

“…свою долю  / Там занапастила”

“Нездужає Катерина, / Ледве-ледве дише…/Вичуняла, та в запечку/ Дитину колише.”

Катерина вийшла. / Вийшла, та вже не співає, / Як перше співала, / Як москаля молодого / В вишник дожидала. / Не співає чорнобрива, Кляне свою долю.

“Будь щаслива в чужих людях,  / До нас не вертайся!”

«Прости мені, мій батечку, / Що я наробила! / Прости мені, мій голубе, / Мій соколе милий!»

“Як тополя, стала в полі / При битій дорозі; / Як роса та до схід сонця, / Покапали сльози. / За сльозами за гіркими / І світа не бачить, / Тільки сина пригортає,/ Цілує та плаче.”

“Довго, довго, сердешная,  / Все йшла та питала;  / Було й таке, що під тином  / З сином ночувала”.

“Чого ж смутна, невесела, / Заплакані очі? / У латаній свитиночці, / На плечах торбина, /В руці ціпок, а на другій /Заснула дитина”

Поезія Японії — сукупність всіх поетичних текстів, написаних китайською і японською мовами в Японії. Найстаріші вірші датовані 8 століттям і представлені у історичних хроніках «Кодзікі», «Ніхон-сьокі», «Манйосю».

Сі, також Ши (кит. 詩) — жанр віршів пісенного типу, в основі яких лежать народні мелодії, що розвинувся у II–IV столітті в період Південних і Північних династій. Ієрогліф і слово «ши» старокитайською мовою означають: вірш, пісня, поезія, ритмічне, озвучене римами. Вірш звучить зазвичай під акомпанемент музичного інструменту.

тьока (яп. 長歌) — довгий вірш,

танка (яп. 短歌) — короткий вірш) — п'ятивірш, що складається із чергування п'яти- та семискладових рядків (5—7—5—7—7). Заключні, завершальні рядки танка називаються аґеку.

седока (яп. 旋頭歌) — вірш з повторами.

ренґа (яп. 連歌) — «ланцюговий» вірш) — жанр японської поезії, в якому вірш формується з двох або більш строф, що складаються різними людьми по чергово, тобто «по-ланцюгу». У традиційній Японії відігравав роль розваги заможних і освічених верств населення.

хайку (яп. 俳句) — жанр японської ліричної поезії, трирядковий неримований вірш на основі першої півстрофи танка, що складається з 17 складів (5-7-5) і відрізняється простотою поетичної мови, свободою викладу.

сенрю ((яп. 川柳, річкова верба) — жанр японської середньовічної поезії гумористичного характеру, що виник в період Едо (напочатку XVIII століття).

Объяснение: