Цитатний план образу Сашка в творі Сіроманець

Сашко пройшов ліс, вийшов у поле, як почув стрекотіння вертольота: півколом, низенько над лісом він летів на Сашка. Сашко чи злякався, чи що, але сів на землю і прикрився портфелем»; «Аби я був вовком…»;  «Раптом Сашко відчув, що хтось дивиться йому в спину: а дубом хтось стояв! «Піти глянути чи не йти?..— завагався Сашко. Але вирішив: — Чого це я стану його боятися? Піду гляну»; –  «Сашко вибрав підходящу для Сіроманця нору, розчистив її трохи лопатою, нарвав пирію, настелив, ліг сам»; –  «Одного дня Сашко відкрив, що Сіроманець сліпий»; – «Так от ти який лизунчик, а ще Сіроманець,— сказав Сашко і погладив Сіроманцеві шию, почухав під горлом»; –  «Ти і не подумав тікати, бо ти у мене розумний, вовчику. Пиріжка з печінкою хочеш?»; – «Сашко вийшов у коридор, намацав татові валянки, вліз у них, наче провалився у воду, накинув кожушок, тихо прочинив і зачинив за собою двері»;  «Сашко став на коліна, почав обмацувати темінь, наткнувся добряче лобом на ковадло, і вже Сіроманець щімко задихав Сашкові в обличчя. Сашко обійняв обома руками вовка за шию». Хлопчик Сашко захоплюється Сіроманцем. Він вважає його чесною та справедливою твариною, яка не зробила нікому нічого поганого. Навіть коли мисливці винищили його вовченят — Сіроманець не помстився їм. Тому Сашко захищає його чесне ім’я перед батьком та Чепіжним. Але дорослі не розуміють хлопця, тому що для них вовк — хижак, якого треба впіймати. Не знайшовши підтримки, Сашко вирішує діяти самостійно. Він допомагає Сіроманцю переховуватись у лісі та влаштовує втечу з сільського хліва, коли вовка таки впіймали в пастку. Сашко вважає Сіроманця кращим другом, він годує його, розмовляє з ним та проводить увесь з ним вільний час. Коли вовк був змушений покинути ліс та переховуватись на полігоні, хлопчик дуже сумував за ним. Навіть потоваришувавши з дівчинкою Галею, Сашко не забував про Сіроманця. їхня зустріч після тривалої розлуки була дуже емоційною. Хлопчик не зраджує своїй меті вилікувати вовкові зір. Задля цього він навіть втікає з дому та подорожує кілька днів пішки, щоб дістатися до лікарні в Одесі. Йому все вдається, але останньої миті вовча натура бере верх і Сіроманець втікає з лікарні, навіть не попрощавшись з кращим другом.

Объяснение:

Народ Шевченка не забуває i нiколи не забуде
Поезії великого Кобзаря - Тараса Григоровича Шевченка - були написані більше сторіччя тому. Це дуже великий проміжок часу - багатьох письменників, що жили в ті часи, вже забули. Але не Кобзаря. Він назавжди залишиться у народній пам'яті, бо він сам вийшов з народу, писав для народу і у своїх поезіях виражав чаяння свого народу.
Книги Шевченка видаються великими тиражами; їх читають і перечитують. По всій країні стоять пам'ятники Шевченку, і дуже часто там можна побачити живі квіти. Його ім'ям називають школи, вулиці і навіть населені пункти. Шевченківські поезії читають дітям у дитсадку, школярам у школах. Дев'ятого березні - в день народження Кобзаря - по всій країні проходять урочисті заходи. 
Пам'ятає свого Кобзаря народ і буде пам'ятати - і через сто років, і через триста, і завжди. 

У творі поданий тип людини, яка прагне збагачення.Автор показує, як жадоба здатна змінити світогляд людини.На мою думку, автор обрав сатиру, аби через призму гумору вказати людині на її недоліки.
Можна зазначити, що у пєсі Карпенка-Карого "Сто тисяч" образ Савки відіграє зовсім не останню роль.Читач бачить його хитрість та улесливість: "(Савка.) Чув я, що Жолудь нечисті гроші має, від самого, не при хаті згадуючи, сатани, то, може, й другі так саме достали... Тілько де ж вони з ним познайомились і як? От що цікаво! Вже ж і я не полохливого десятка, пішов би до нього в гості у саме пекло: надокучило отак раз у раз позичати, нехай би дав, іродів син! Чи душу йому, луципірові, треба, то нехай би брав, бо без душі, мабуть, легше, як без грошей"Його переслідує бажання розбагатіти нечесним шляхом: "(Савка.) Ха! Чого там бояться? Страшно тілько без грошей, а з грішми, сказано ж, і чорт не брат"Савка може танцювати під будь-чию сопілку, аби лише була пожива. Він у всьому зможе знайти власну вигоду.Але водночас ми бачимо і позитивні риси савчиного характеру: уміння відстоювати власну позицію і неймовірну рішучість в досягненні мети. Яскравим прикладом цього може слугувати історія про ніч Івана Купайла. Савка жодним чином не позбавлений фантазії та мрійливості. Але попри це в нього є життева ціль і принципи: "(Савка.) Ні, куме! Коли вже труситься, то хоч знать за віщо"Він вміє робити висновки і вчиться на життєвих помилках: "(Савка.) Отже збожеволіє! Куме, заспокойтесь; що з воза впало, те пропало"