Хто показав Герою вхід до Казки? 1)Хлопчик2)Дівчина3)Юнак4)МандрівникЯким є фінал твору «По дорозі вКазку»? *1)з'ясовується, що ніякої Казки не існує2)«Він» бачить вхід у Казку, але не можеповести туди інших, бо вони йогопокинули3)«Він» приводить своїх послідовників уКазку4)Юрба разом зі своїм провідником повертається додому 10 класс укр літ

Відповідь:1. 1)

2.3)

Пояснення:

Найкращий подарунок людині — це її життя. Воно дарує радість, натхнення, любов, спілкування, красу і велич природи, щастя. І я вважаю, що від людини залежить, як вона використає для себе ці дари — чи обере вона шлях пізнання світу, чи буде гнатися за багатствами і владою, чи буде творити красу. Тому мені здається, що, власне, сама людина обирає собі шлях: чи пізнавати і поповнювати світ і себе красою, чи втратити назавжди світ прекрасного і чудового.Для мене весь навколишній світ є прекрасним, яскравим і чудовим. Кожного року ми з родиною їздимо відпочивати в ліс чи на море. Мені здається, що немає нічого прекраснішого за ранкові промені сонця на вершечках дерев, кування зозулі, свіже чисте повітря. За щоденними турботами і справами ми забуваємо про дари й красу нашої природи. А вона щиро наділяє нас своїми багатствами. Я добре пам’ятаю, як мати вперше повела мене до театру на балет «Лебедине озеро». Чудова музика, плавні та майстерні рухи зачарували мене. Виявляється, що людина жестами і рухами може створювати справжнє мистецтво, прекрасний і чарівливий танок, який може передавати певний настрій, почуття та думки.У мого батька є давній шкільний знайомий. Іноді він заходить до нас, і мені цікаво спілкуватися з ним, слухати його, незважаючи нате, що він набагато старший за мене. Батько часто говорить про нього: «Золота, прекрасна людина». Звичайно, він не із золота. Але він ніколи жодним словом не образив своїх знайомих, завжди підтримував мого батька і допомагав йому в різних життєвих ситуаціях. Лише завдяки своєму розуму, праці, чемності він одержав визнання і повагу.У нашому житті багато прекрасного. Але від кожного з нас залежить, чи будемо ми помічати його, наповнювати прекрасним наше життя. Я намагаюся побачити гарне і яскраве кожного дня і при цьому дарувати прекрасне оточуючим.

Был на свете один необычный кукольный театр ,ночью все куклы в нем оживали и проводили свой день.,так,как обычные люди проводят.родители - куклы,отводили своих деток в разные кружки : танцы,пение,музыкальная школа.
но все эти прекрасные куклы обожали классическую музыку,но больше всего в своей жизьни они любили танцевать под флейту.каждый хотел своего ребеночка отдать в муз.школу,только для того,чтобы он научился играть на флейте.конечно,как и во всех обычных историях есть не обычные случаи,с нашими героями произошел именно такой казус.
в обычный ,ничем не примечательный день ,когда один из маленьких героев показывал свой талант,(прекрасную игру на флейте)откуда не возьмись прилетела баба-яга распугала всех местных жителей детей и украла самый главный инструмент - флейту.жители очень долго горевали по поводу пропажи их любимого инструмента,но среди них нашелся один храбрец,который обещал вернуть флейту в город.они жили рядом с границей,и наш герой надеялся,что бабу-ягу не пустят через границу,так как у нее нет документов на флейту,в общем так оно и случилось.ее задержали пограничники и вернули инструмент на его законное место.)