Розгорнута відповідь на запитання 1.Які відкриття зробив Маленький принц на планеті Земля? Чого навчився хлопчик у лиса? 2.У чому полягає символічність образів маленької планети-астероїда, троянди, баобабів, насінин, пустелі, криниці тощо? 3.Що найбільше цікавило чайку Джонатана? Які випробування він проводив? 4.За що Джонатан потрапив у Коло Ганьби і був вигнаний із зграї?

1. Знайшов вулкани, які потрібно чистити. Зустрівся з проблемою поганого насіння баобабів, яке розростається по всій планеті. Щовечора насолоджується заходом сонця.

Лис навчив його відповідати за тих, кого ми приручаємо.

2.  Планета-астероїд символізує, в цьому випадку, внутрішній світ маленького принца. Так, він невеликий, але надзвичайно багатогранний.

Троянди- гарні ззовні, але в душі можуть розчаровуватись, пригнічуватись. Це ніби образ людини.

Баобаби- певна боротьба думок негативних "людей" в житті кожної людини, які треба перебороти.

Насіння баобабів- певний символ, що характеризує людину, яка може здаватися спочатку щирою, доброю, але насправді мати наміри пошкодити твій внутрішній світ.

Пустеля- наш внутрішній світ ніби пустеля, в якій ми абсолютно одні. Ми можемо довго блукати і знаходити справжніх себе.

Криниця- порятунок, насолода, що ми можемо відшукати в самих собі.

3. Джонатана цікавили польоти, екстримальні трюки. Він міг летіти на великій швидкості, а потім, розправивши крила, летіти над водою.

4. Джонатан був не такий як всі. Він любив літати, він бачив головне-справжнє життя, приємну насолоду, а не їжу та сон.

Характеристика

Объяснение:

Павлусь — пятнадцятирічний хлопець, представник славного козацького роду Судаків.

Повість А. Чайковського "За сестрою." була написана в 1907 році й відразу ж здобула широку популярність. Твір переносить нас у часи середньовіччя, коли татаро-турецькі загарбники руйнували українські містечка й села, вбивали, забирали в полон людей. А мужні козаки виборювали волю для своєї землі. Але мені сподобалося те, що "За сестрою" — не просто твір про історичні події, а повість про пригоди, мандри, вірність і мужність.

Головний герой повісті — підліток Павлусь. Скільки пригод випало на його долю! Хлопець жив у сел вка з дідусем, матір'ю та сестрою Ганнусею, але одного дня життя його перевернулося. Павлусь утратив рідних, а сестру вороги забрали в полон. Щоб урятувати її,, герой вирушає в далекі й небезпечні мандри. Павлусь намагається довести собі, що він — гідний нащадок козаків-запорожців, вірних захисників України. Саме тому хлопець залишає козаків, старшого брата й батька та їде за сестрою. Чимало перешкод виникло на шляху до Криму, але хлопець не здавався: він же славного козацького роду!

Образ Михайлика розкривається різними засобами: тут використо­вується і самохарактеристика і розповідь інших про вчинки Михайлика, про ставлення до нього батьків, дядька Себастіяна тощо. Михайлик — простий сільський хлопчик, син бідняків. Він дуже допитливий — йому все хочеться знати, до всього дійти своїм розумом або ж довідатися від дорослих. Наслухавшись казок, легенд і розповідей свого діда Дем’яна, любимої ним бабусі, Михайлик бачить світ саме крізь призму цих казок і розпо­відей. Він любить зорі у високому небі, запах жита в полі і різних трав у лісі, любить слухати перепілку в житі і стук дятла на старій груші… Світ для нього — це дивне видіння, дійсність часто в його схвильованій уяві переплітається з чарівною казкою-мрією чи романтичною легендою. Він чуйно прислухається до бентежних звуків гусей-лебедів у високому весняному небі і з подивом заглядає до гніздечка лісової куріпки, де лежать безпомічні пташенята, Михайлик — талановитий хлопець. Ще в школі він береться за перо письменника, починає писати п’єси. Спочатку Михайлик багато перечитав їх, особливо таких, де є стрілянина. А потім і сам заходів написати п’єсу. Гумористичні сцени весь час перемежовуються з ліричними. Вони пропускаються крізь світосприймання хлопчика, У Михайлика можна багато чого повчитися: селянської ґрунтовності, природної, від батька-матері засвоювання мудрості, щирості й відкритості, усього того, що протистоїть «хворобі віку» — холодноокості. Стельмахів Михайлик налаштований на казкове сприйняття світу, це поетична душа, яку «видіння казки» не раз бере на свої крила. Подорослівши, Михайлик (чия мрія стати письменником таки збула­ся) мав підстави сказати про пору власного дитинства, як про «по-своєму прекрасний час». Передусім тому, що попри тяжкі нестатки звідав він і радість спілкування з людською дорогою і красою, вбираючи в свою душу отой самий лад хліборобського життя, хай і порушений гострими соціальними катаклізмами

Джерело: https://dovidka.biz.ua/gusi-lebedi-letyat-harakteristika-mihaylika/