1. Як звали льотчика, який знайшов Сіроманця? 2. Куди поволік Андрійко вовка, щоб той зігрівся? 3. За що тягнув вовк Андрійка? 4. Як Петро Лях знайшов Андрійка? 5. Звідки Чепіжний дізнався про вовка у військовій частині? 6. Чому Чепіжний хотів помститися вовкові? 7. Про яку свою майбутню професію розказав Сашко Галі Грушецькій? 8. Чим займався Сашко, коли повернувся Сіроманець? 9. Що хотів Сашко від тата Галі Грушецької? 10.Скільки грошей взяв Сашко у батьків? 11. До якого міста зібрався хлопець з вовком? 12. Де спав Сашко, коли вовк налякав трьох чоловіків? 13. Чому Сіроманець втік з лікарні?

1. дибіл

дибіл

дибіл

дибіл

дибіл

дибілдибілдибілдибіл

дибіл

дибіл

дибіл

дибіл

дибілдибілдибіл

дибіл

дибілдибіл

Объяснение:

Шко: жвавий, дотепний, спритний, винахідливий хлопчик. Наприклад: Одного разу Сашко поліз у тютюн, що якраз цвів, потім до огірків. Став дражнити бджіл, але жодна так його і не вкусила. Бджолине жало хоч і болить, але коли почне плакати малий, дід чи мати дають зразу мідну копійку, яку треба прикласти до болючого місця. Біль швидко проходить, а за копійку можна купити в крамниці аж чотири цукерки і смакувати ними до вечора. Другорядні герої «Зачарована Десна» Дід Семен: він « малому Сашкові нагадував Бога або святого Миколая. Звали його Семеном. Він був високий і худий, з білою бородою. Пахнув теплою землею і трохи млином, знав письмо і в неділю любив урочисто читати Псалтир. Ні дід, ні слухачі не розуміли прочитаного, і це завжди хвилювало їх, як дивна таємниця. Мати ненавиділа діда, вважала чорнокнижником, хоч Псалтир всередині був не чорний, а білий, і крадькома—таки спалила книжку. «Любив дід гарну бесіду й добре слово». «Він був письменний по-церковному і в неділю любив урочисто читати псалтир. Ні дід, ні ми не розуміли прочитаного, і це завжди хвилювало нас, як дивна таємниця».

Протягом усієї книги відчуваєш справжню небезпеку, яка постійно чатує на головних героїв, і це дуже дивне відчуття, бо у книжках для цієї аудиторії нечасто зустрінеш щось подібне. Мало хто дозволяє собі бути правдивим у пригодницьких книгах для дітей й емоційно передати, що всі учасники цієї історії ходять за крок від своєї смерті, і що іноді загинути – не найстрашніше, що може статися. Набагато жахливіше втратити близьких, потрапити у полон до жорстокосердих ворогів, які, і не сумнівайся, одразу перевірять, з якого тіста тебе зліплено, або й спробують підштовхнути до зради...
Події цієї пригодницької книги відбувалися кілька століть тому, але те, про що вона говорить, важливо й актуально у сьогоденні як для дітей, так і для дорослих.