Твір на тему чи легко у житті досягти успіху 8-9речень​

Успіх - досить суб'єктивне поняття. Кожна людина по-своєму розуміє його. Для когось успіх - це кар'єра. Для когось - щастя в сім'ї, здоров'я близьких людей. Раніше мені здавалося, що успіх - щось швидкоплинне, сьогодні він є, а завтра немає.

Тепер я вважаю, що в даному випадку ми говоримо про везіння. Воно короткочасне, приходить, з мого досвіду, тільки в ті моменти, коли його зовсім не чекаєш. Ну, або в критичних ситуаціях, коли раптом відбувається щось і все закінчується добре.

 

Багато хто думає, що везіння - подарунок долі. Воно буквально падає на вас, його неможливо передбачити. Є такі, хто вірить у магічну сутність цього поняття - за до певних дій або заклинань її можна викликати. Ще одна думка з цього приводу - божественне походження везіння (його посилають небеса людям за хороші та праведні вчинки). Скільки людей, стільки думок.

Але що ж тоді успіх? Для нього потрібно працювати наполегливо, ставити перед собою завдання. Везіння може бути у вигляді несподіваної спадщини - далекі родичі залишили вам мільйони. А от, коли ви довго працювали, недосипали, вимоталися та заробили мільйони, це успіх.

Важко визначити межі успіху. Людина все життя працювала на маленькому підприємстві. Середній дохід, стандартна квартира, сім'я. У його розумінні він успішний – йому всього вистачає. Інший заробляє мільйони, але хоче мільярди. Він вважає себе неуспішним. Сподіваюся , що я незабаром визначуся для себе - що вважати успіхом. Життя покаже.

Объяснение:

извините, что так мало

– Я зрадив, так.

Але це біль чи злочин?

Скажу всю правду, ми тепер одні. 
Кому з нас гірше? Я одводжу очі, 
а ти у вічі дивишся мені.

Я мучуся. Я сам собі шуліка. 
Є щось в мені так наче не моє. 
Немов живе в мені два чоловіка, 
і хтось когось в мені не впізнає.

І що найтяжче: мука ж моя марна, 
бо зрада – діло темне і брудне. 
А ти – це ти.

Ти і в стражданні гарна.

Ти можеш навіть ть мене.

Або сказати: що хотів, те й маєш. 
Мене вже, віриш, кидає вві сні. 
Тобі то добре, ти цього не знаєш. 
У тебе й мука піде у пісні.

Тобі дано і вірити, й кохати. 
А що мені? Які такі куші?! 
Нелегко, кажуть, жити на дві хати. 
А ще нелегше – жить на дві душі!

Відступник я. Нікчемний я і ниций. 
Але ти любиш і тому прости. 
Життя – така велика ковзаниця. 
Кому вдалось, не падавши, пройти?

  Головні персонажі повісті - Ява Рень і Павлуша Завгородній - звичайні школярі-підлітки, що мешкають у селищі Васюківка, бешкетники, фантазери та "зривщики дисципліни". 
      Звідки таке незвичне ім'я - Ява? То він сам себе так назвав, коли йому було лише півтора роки. Чи то воно, пискля мале, хотіло сказати: "Я - Ваня", а вийшло "Ява"..., але причепилося оте "Ява" до нього, як реп'ях до собачого хвоста. У Івана руде скуйовджене волосся, а обличчя хлопця рясно вкрите веснянками. Ява Рень - енергійний і відчайдушний хлопець. Зазвичай саме він є ініціатором різноманітних вигадок: то метро під Васюківкою прокласти, то влаштувати бій биків, то організувати шкільний театр. Але хлопець здатний не тільки на бешкет: коли сталася прикра подія з переекзаменовкою, то він влітку сумлінно готувався до перескладання екзамену з української мови на "безлюдному" острові, дібравши собі ім'я "Робінзон Кукурузо". 
Павлуша Завгородній - кращий друг Яви. Це більш врівноважений і спокійний хлопець. Він захоплюється малюванням і мріє стати льотчиком, але не менше за Яву полюбляє різноманітні пригоди й таємниці.