Від якого панського подарунка відмовилася Катря в повісті інститутка?

   Хто з нас не любить книжок? Дійсно, важко уявити таку людину. У народі кажуть: "Хто багато читає, той багато й знає". Кожен — інтелігент, бізнесмен, робітник — має хоча б невеличку особисту бібліотеку. 

Я досить часто відвідую районну юнацьку бібліотеку. Там завжди стоїть тиша й можна самому ходити між стелажами. Та коли уважно прислухаєшся, то можна почути, як книги пошепки розмовляють із тобою. Вони розкажуть чарівну казку, цікаву повість, з їх сторінок забринять невідомі вірші, які ми пам'ятаємо довго, а можливо, й ціле життя. Саме з книжок ми дізнаємося про те, як живуть народи різних країн, як виборюють вони свободу, а ще дізнаємося про відкриття науки й техніки, про рослини й тварин, про планети, зірки й туманності. З давніх-давен письменники, учені відображали в книжках знання та досвід поколінь, зберігаючи це все для нащадків. 

А колись у прадавні часи на світі не було книжок, бо люди ще не вміли їх робити. Замість сторінок пращури використовували каміння, дерево, стіни печер. Пізніше почали писати на глині, але це було також не дуже зручно. Справжній папір, схожий на той, що на ньому ми пишемо сьогодні, з'явився кілька століть тому. Відтоді й почали в усьому світі писати на папері. А тепер вони є, але майже ніхто не хоче їх читати. 
Я щиро вважаю, що телебачення та електронні машини ніколи не зможуть повноцінно замінити щасливих годин спілкування з книгою.

 Кихот = худощав, но бодр и весел. С лица его не сходит улыбка. Говорит настолько громко, что люди оборачиваются.  Обращается с  почтением к своим собеседникам, отмечая всегда, что  человек прямой,  борется за  правду и страдает от несправедливости. Дон Кихот  кому-то кажется странным,  потому что  в речах его мало логики. Он любит по любому поводу хвататься за меч и сражаться с ветряными мельницами. Потому и смешон. У Кихота всегда был щит, меч, борзая собака и дворянское звание. Но он потихоньку все это теряет, потому что  больше всего любит читать и витать в облаках. Все слуги у него куда-то исчезли  и остался лишь единственный друг Санчо Панса. Он мог бы быть особой, приближенной к королю, но предпочитает биться за интересы простых людей. С успехом и без. Он влюблен в романтическую красавицу Дульсинею Тобосскую, которая на самом деле была крестьянкой.

 Вот такой он разный, Алонсо Кихано, черты которого  мы находим порой и в себе, и в соседях