Чи є щось повчальне у творі остапа вишні паралелепіпед? що саме?​

ответ:повчальним є те ,що

Остап вишня хотів навчити всіх учнів того,що до навчання треба відноситись серйозно не допускаючи прогалин і висміювати тих хто погано навчається.

Объяснение:

Відповідь:якщо я не помиляюсь то так якщо щось так пиши в коментах

Пояснення:Морально-етичні уроки доброти в повістях Григора Тютюнника

Доброта, любов, чуйність, порядність, самопожертва — в наш час ці слова стали майже анахронізмами. Існує така думка, що суспільство деградує через соціально-економічні чинники. Але ж за часів війни були не кращі умови життя: людина вмить могла втратити все: рідних, дім і попри те залишалася Людиною. Яскравим прикладом цьому може послужити Климко, головний герой однойменної повісті Григора Тютюнника.

Хлопець, залишившись сиротою, ріс в свого дядька Кирила, який любив його і балував як міг (привозив гостинець з рейсу), хоча в той же час вихованню надавалася неабияка роль (слідкував за навчанням у школі, привчав до самостійності). Напевне, саме любов і виховання дядька витворили з Климка ті людські риси, які ціняться понад усе: здатність любити і турбуватися про ближнього від усього серця, аж до самопожертви.

Але у чому ж виявляється та безмежна любов Климка до людей? Після смерті дядька його за до себе жити чужі люди, однак він відмовився, щоб не обтяжувати їх. Але це дрібниця в порівнянні з тим, що зумовило його подорож (а отже і загибель) восени босоніж за 200 км без харчів. Хлопець пішов по сіль у Славянськ з Донбасу, щоб потім виміняти сіль на їжу для друга і його дідуся, а найголовніше, — на молочко для маленької донечки своєї вчительки. Тобто він вирушив у небезпечну мандрівку заради чужих людей! Що ж, як не любов та турбота про долю близьких могли змусити його до цього? Або потім, у Славянську, що заважало йому залишитись у тітки Марини, яка так вмовляла його стати її названим сином? І не саме почуття обов'язку і відповідальності за долю ближніх штовхало його у зворотній шлях, але любов і турбота про тих, які чекають на нього і на те, що він принесе, як порятунку. І тому хлопець навіть не дочекався повного одужання — вирушив у дорогу.

І останній момент, коли Климко бачить рідне місто і поспішає додому, на шляху йому трапляється солдат, переслідуваний німцем з кулеметом. І в цей час, як і раніш, хлопець не думає про небезпеку для свого життя, він вказує напрямок, де солдат може заховатися.

Мало кому під силу взяти на себе той хрест, який з гідністю проніс герой повісті.

Піти на самопожертву, не замислюючись, заради чужих людей — вчинок героїчний, на який здатен далеко не кожен, а от чинити добро, виявляти чуйність і порядність — це те найменше, до чого повинна прагнути кожна людина.

ответ: Цитатник план поеми Кавказ

1. “За горами гори, хмарою повиті, Засіяні горем, кровію политі.” 2. “Не вмирає душа наша, Не вмирає воля. І неситий не виоре На дні моря поле. Не скує душі живої І слова живого. Не понесе слави бога, Великого бога.” 3. “Кати знущаються над нами, А правда наша п’яна спить.” 4. “Ми віруєм твоїй силі І духу живому. Встане правда! Встане воля!” 5. “За горами гори, хмарою повиті, Засіяні горем, кровію политі.” 6. “А сльоз, а крові!? напоїть Всіх імператорів би стало З дітьми і внуками, втопить В сльозах удов’їх. А дівочих, Пролитих тайно серед ночі! А матерніх гарячих сльоз! А батькових, старих, кривавих! Не ріки — море розлилось, Огненне море! Слава! Слава!” 7. “Борітеся — поборете! Вам бог помагає! За вас правда, за вас слава І воля святая!” 8. “Ми християни: храми, школи, Усе добро, сам бог у нас!” 9. “… У нас Святую біблію читає Святий чернець і научає, Що цар якийсь-то свині пас Та дружню жінку взяв до себе, А друга вбив. Тепер на небі! От бачите, які у нас Сидять на небі!” 10. “Ви любите на братові Шкуру, а не душу!” 11. “За кого ж ти розіп’явся, Христе, сине божий?” 12. “Неутомленнії поклони За кражу, за войну, за кров, — Щоб братню кров пролити просять, І потім в дар тобі приносять З пожару вкрадений покров” 13. “Всьому навчим! Тільки-дайте Свої сині гори Остатнії… бо вже взяли І поле і море.” 14. “А поки що — мої думи, Моє люте горе Сіятиму. Нехай ростуть Та з вітром говорять. Вітер тихий з України Понесе з росою Мої думи аж до тебе!..”бъяснение: