Напиши твір-мініатюру на одну із поданих тем. А. Кмітливість і дотепність як риси українського національного характеру. Б. Чого нас навчають байки Л. Глібова? В. Таємниця сміху у творах П. Глазового

Байки Л. Глібова вчать нас добра, справедливості, вчать бути чесними, не лукавити перед іншими, розбиратися в людях, ніколи не бути нікчемним чиновником, суддею, а бути справжньою людиною. І ось іще ГЛАЗОВИЙ ПАВЛО

Народився 1922 року в с. Новоскелюватка під Кривим Рогом. У 1940 р. після закінчення школи служив в армії, був на фронті під час Другої світової війни. Потім навчався в педагогічному інституті, після закінчення якого працював у гумористичному журналі "Перець".

Письменник-гуморист. Видав 19 збірок гуморесок. Активно публікує твори у періодиці. Пише книжки і спеціально для дітей ("Про відважного Барвінка та Коника-Дзвоника", "Іванець-Бігунець", "Перченя" та ін.). Сміх творів П. Глазового спрямований проти різноманітних вад та поганих людських звичок.

Чим подобаються мені байки сучасного письменника Павла Глазового?

Байки Павла Глазового дуже люблять у нашій сім'ї, а декілька збірок його гумористичних творів у родинній бібліотеці навіть виділені окремо. Ми їх часто читаємо, коли збираємося разом або коли до нас приходять гості. Всі захоплено і весело слухають дотепні вірші, гуморески, пародії, сатиричні мініатюри, епіграми. Та мені найбільше подобаються байки.

У них П. Глазовий використовує образи тварин, але за ними ми бачимо конкретних людей з вадами їх поведінки. У байках можна зустріти ледарів, бездарних "талантів", невихованих "розумників", людей із спотвореною мораллю та духовністю. Скільки байок — стільки й тем! Особисто мені дуже подобаються байки з циклу "Езопівські усмішки", в яких події античного часу неначе перемістилися на нашу українську землю.

Інколи героями байок поета стають окремі речі ("Байка про табличку", "Причеп") або люди ("Тарас Бульба у Києві", "Руськомовний депутат" та інші). Їх не можна читати без сміху, але сміх цей — не заради сміху, бо ним Глазовий карає суспільні вади. Він хоче, щоб люди прагнули позбутися потворних рис. Байкар звертає нашу увагу на негативні явища сучасного життя, за разом з ним поглузувати над ними і зробити власний висновок.

Дивіться також

Біографія Павла Глазового

Глазовий часто закінчує свою байку повчальною мораллю, а кожний читач або слухач прислухається до поради автора і обов'язково замислюється. Потім вже ніколи не повториш у власному житті такий самий або схожий вчинок, бо над ним сам же й сміявся!

Мені подобається у байках П. Глазового все: і веселий сміх, і дотепні висновки, і проста народна мова. Вони захоплюють уяву своїми кумедними ситуаціями і мудро вчать. Тому мені хочеться погодитися із словами знаменитого гумориста:

Объяснение: Це на тему чому нас навчають байки Л. Глібова а друга відповідь на третє питання.

Великий кобзар відіграв величезну роль у розвиткові національної і соціальної самосвідомості українського народу. боротьба проти будь-якого гніту, в тому числі й національного, була в концесії шевченка боротьбою за те, щоб розчистити шляхи для вільного розвитку як українського нарощу, так і інших гноблених народів. і все це він робив не , ні роз-мовами, а великою, геніальною силою своїх поетичних творів. патріотичні ідеї шевченка зросли на життєдайному грунті багатовікової боротьби українського народу за свою незалежність, проти соціального і національного гніту. героїчне минуле україни є увагу молодого поета не саме по собі, а як дійовий побудник сучасного становища народу, як засіб для піднесення патріотичного почуття: україно, україно! серце моє, ненько! як твою долю, заплаче серденько! /"тарасова ніч"/. поет розуміє, що немає і не може бути вільної, щасливої і радісної вітчизни, поки "ізь на славній україні людей у ярма запрягли пани лукаві /"і виріс я на чужині"/. шевченкові герої - це люди кровно зв'язані з батьківщиною. це подвижники, для яких немає вищого почуття, ніж гаряча любов до стражденної матері-вітчизни. такими патріотами були вожді народних повстань - наливайко, тарас трясило, богдан xмельницький, богун, залізняк, гонта

Природа України – багата та різноманітна. Завдяки географічному положенню та кліматичним умовам у нас є просторі степи й густі ліси, лагідні моря й величні гори, бурхливі річки та спокійні озера, на просторах країни ростуть тисячі видів рослин та водиться величезна кількість тварин. Змінюються пори року – і кожна з них дарує нам свою особливу красу.

Україна завжди асоціюється з безкраїми золотими ланами під чистим блакитним небом. Повний дозрілий колос пшениці символізує багатство та родючість, він важкий і хилиться до самої землі, ніби дякуючи за силу, якою вона його наповнила. Над ланами легко кружляють птахи, і далеко навкруги розноситься їхній спів.

У горах Криму дуже красиво наприкінці весни. Схили вкриті свіжою зеленою травою та квітами, а внизу плескається Чорне море – зовсім не чорного, а блакитно-бірюзового кольору. Силуети далеких гір, ніби намальовані аквареллю, здаються, пливуть у морі. Десь серед хребтів причаїлися стрімкі водоспади, проте вони невеличкі та майже повністю пересихають улітку. Поруч із ними завжди свіже та прохолодне повітря, а вода така прозора, що видно кожен дрібний камінь на дні.

Природа України радує око. Проте справжня її краса в тому, що вона наділяє нас усім необхідним для життя – повітрям і водою, корисними копалинами, їжею, сировиною для будування, пошиття одягу, друкування книжок тощо. Щоб краса української природи не збідніла, не зникли її чудові ландшафти, не зміліли річки, не вимирали тварини ми маємо піклуватися про неї – будувати екологічні виробництва, користуватися чистою енергією та й просто не смітити на вулицях. Це зовсім неважко, а може принести хороший результат, якщо ми всі так робитимемо.