Жити хочу! Геть, думи сумні!» - такою є провідна думка творуА «О слово рідне! Орле скутий!» Б «Гімн» В «Кавказ» Г «De libertate» Д «Contra spem spero!»​

ответ: «Contra spem spero!»

Объяснение: Вірш Лесі Українки «Contra spem spero!» став своєрідним маніфестом поетеси, утвердженням її позитивного погляду на життя всупереч хворобі, яка підточувала її тіло. «Жити хочу! Геть, думи сумні!» – такою є провідна думка цього твору.

ответ: Що було б, якби Соломія не загинула?

Мені здається, якби Соломія не загинула, то вони б мали міцну родину з Остапом. Ці волелюбні та незалежні люди жили у щирому коханні одне до одного. Не зміг побудувати родину після загибелі закоханої Остап. Якби все сталось інакше, то вони б мали гарний будинок, хазяйство, адже ніхто з них не цурався праці. Вони б народили діток та ростили їх у любові та злагоді. А дітки б подарували батькам онуків. Так і прожили б двоє закоханих щасливе життя.

Объяснение:

Війна несе горе всім. Кров, біль, страждання випали на долю дорослих, які зі зброєю в руках пішли на фронт. Та як почувалися діти й підлітки, багато з яких залишилися без піклування стар­ших, без даху над головою, перед щоденною смертельною небез­пекою? На собі, своїй долі відчув чорний подих смерті і Григір Тютюнник. Пізніше, ставши письменником, він не зміг не опи­сати тих страхіть, які випали на долю покоління. Розповідь про дітей війни — основна тема його творчості, зокрема повісті «Климко».

Ця повість страшна своєю правдою про війну и красивою прав­дою про благородних людей. Схиляючи голову перед пам’яттю дітей, що загинули на війні, ми маємо докласти всіх зусиль, аби не опалював вогонь війни душі дітей.

Головний герой, як і сам письменник, залишився сиротою, виховувався у дядька, доки той не загинув від німецької бомби. Вже з початку повісті ми бачимо, що хлопчик серйозний, від­повідальний. А зі смертю дядька йому і зовсім довелося покла­датись тільки на себе. І Климко, і його друг Зульфат — чуйні, чутливі до чужого горя. Самі беззахисні, вони прихистили у себе свою вчительку з її немовлям. Зрозумівши, що запасів на зиму обмаль, Климко вирішив іти у Слов’янськ по сіль, на яку можна було наміняти харчів. Подорож далека й безпечна, але Климко готовий терпіти холод і голод заради Зульфата, заради Наталії Миколаївни і її дитинчати. Взаємодо характерна риса майже всіх героїв оповідання. На перший погляд безпорадна людина у трагічній ситуації знаходить сили і можливість допо­могти іншій: хлопці допомагають вчительці, старий безногий швець разом з голодним Климком рятують молоденьку дівчину від облави, чужа жінка доглядає хворого Климка і навіть за залишитися жити у неї. Біда зближує, згуртовує людей, виявляє глибини людської душі: доброту, порядність одних і жорстокість та підлість інших.

Фінал оповідання — трагічний. Климко загинув від фашист­ської кулі уже біля самого дома, а «з пробитого мішка тоненькою цівкою потекла на дорогу сіль». Загинув, але залишився люди­ною, встиг стати справжнім дорослим чоловіком, що піклується про інших, відповідальним, самостійним, витривалим, міцним, як скеля. Він багато встиг за своє коротке життя, встиг зрозу­міти й довести, що за будь-яких обставин потрібно залишатись людиною й цим переміг війну.

Объяснение:

Нуу. Тут все просто . Думаю твір сподобається і ти все зрозумієш.