Найпринизливішою роботою Шептало вважав для себеа)тягати плугаб) котити заставленого корзинами та бідонами воза серединою ранкової міської вулиці в) вивозити гній з-під інших г) стояти самотнім біля входу до загорож

Охороняти ліси, гаї, сади — зелене багатство нашої країни заклинає нас відомий український письменник Євген Гуцало. Багато творів він присвятив природі.

Його оповідання "Лось" наштовхує на роздуми про добро і зло. В лісі живе могутній лось. У нього багато ворогів: ведмідь, рись, вовк, а іноді й люди. Такою людиною в оповіданні зображений дядько Шпичак. Авторський осуд зажерливості, жорстокості Шпичака відчутний у його портретній характеристиці: "кругленьке, як підпалок, обличчя", у поведінці. Коли трапилось лихо-діти рятували лося, а дядько Шпичак, "присівши у виїмку", насміхався над ними. Потім діти переживали, боялися пропустити мить, "коли лось ворухнеться", а "Шпичак обійшов навколо вбитого звіра й носком ткнув його між роги". Рятуючи лося, хлопчики керувалися благородними почуттями, бажанням до нещасній тварині, а Шпичак, глухий і байдужий до всього прекрасного, прагнув тільки наживи.

Сміливі хлопці здійснили справжній героїчний вчинок. Вони, хоч і малі, але рішучі. Маленькі герої не побоялися рубати "зрадливу кригу", не злякалися погроз дядька, а "подалися в заповідник, щоб заявити охороні". Шпичак же злякався, "його наче щось тіпнуло", коли він зрозумів, що доведеться відповідати за вчинений злочин. Тільки презирство і відразу можна відчувати до цього браконьєра, цієї бездушної людини. А який охоплює жах, коли читаєш опис лося, підкошеного кулею: "Голова лежала так, ніби він прислухався до землі, чи далеко ще весна, чи скоро прийде, а роги росли при самім снігу, ніби чудернацький кущик, який усе-таки сподівався зазеленіти, вкрившись листям".

Отже, збереження фауни і флори рідного краю залежить від людини, її совісті. Ставлення людини до природи — це мірило людської моралі. Справжня любов до рідної землі повинна бути не лише споглядальною, а й активною, дійовою, спрямованою на захист і примноження багатства рідного краю.

ответ:Одного разу до мене звернулася жінка. Вона була збентежена. Її звали Мері. В неї вкрали ключі від будинку та цінні речі. Я вирішив сходити до магазину, в якому була Мері. Одна продавчиня розповіла, що молодий чоловік підняв щось із підлоги і швидко вийшов з магазину. Вона написала того чоловіка. Він був худий, високий і одягнений у довгий чорний плащ. Я розпитав людей поблизу, і вони розповіли, де він мешкає. Разом із поліцією я пішов до того чоловіка. Він був у нетверезому стані. Ключі віддав відразу і розповів, куди подів цінні речі Мері. Вони були у ломбарді. Ми разом із Мері пішли до ломбарду і ви купили її речі. Злодія було заарештовано. Ось так я розкрив цей злочин.

Объяснение: