"Чому, сказати, й сам не знаю" литератуный паспорт​

ЭТО ОТВЕТИ НА ВОПРОСИ К ЭТОМУ СТИХУ!!

Я ТАК ДУМАЮ. ЭТА МОЯ ФАНТАЗИЯ. НЕ МОГУ ГАРАНТИРОВАТЬ ЧТО ЭТО ПРАВИЛЬНО

1. Сорри( почти нет цитат із твору.

Но, думаю і так нормально.

Тебе понравится)

Цей твір викликав а мене багато почуттів. Це відчуття... загадковості. Щось, що манить туди щоб подивитися. Розвідати, піти туди та більш не повертатися. Мандрувати крізь той степ з соняшниками ВІЧНО! Валятися, ворочатися, бігати, гратися. Дізнатися нове. Розумієте... відчуття чогось незвіданого. І чомусь великого - великого, красивого, нескінченного і доброго!

Може й вийде декілька але не думаю

2. Не знаю як це символічного але...

Він набуває загадковості та чогось незвіданого.

3. Це одна стежина, яка така... незвичайна. Стежина яка одна загадкова та незвідана на весь простір.

4. Це дуже мрійливий герой. Який любе все таке загадкове. Він любить природу. Багато тою стежкою ходив. Для нього це більше ніж просто стежка. У кожному, як здавалося простому слові він находить велике значення.

5. Вибач ( не знаю

6. Він розповідав це неповно. Він розповідав це так, щоб у читачів викликалось багато питань. Автор використав засоби такі, щоб читачі помріяли. Повністю занурились у той період саме в той час. Щоб в них стояла картина тої події.

7. Зануритись повністю в його (ту) подію. Викликати відчуття незвіданості, загадковості. Та просто самому помріяти, подумати. Та розвити фантазію)

Будь ласка)❤️

Відповідь:

Зазначене речення є цитатою з твору І.Нечуй-Левицького "Кайдашева сім"я". За жанром «Кайдашева сім’я» - це соціально-побутова сатирично-гумористична повість. Цікаво, що в повісті майже немає сцен, у яких би лунав сміх. «Кайдашева сім’я» населена дуже серйозними людьми. Їм не до сміху, оскільки всі вони - учасники великої родинно_побутової війни, якій не видно кінця. Змальовуючи цю «війну», прозаїк раз у раз вдається до гумору. А в наведеній цитаті як яскравий комічний засіб використав змішування стилів  - високим епічним стилем описує сцену побутової бійки.  Згадаймо піднесений стиль козацьких пісень, балад - "То не грім в степу грохоче, То не хмара світ закрила. То татар велика сила Козаченьків обступила".   Війна в родині і те, як описує її автор викликає сміх, але крізь цей сміх пробиваються сльози…

Пояснення:

Це простий, сільський хлопчик, син бідняків. Він дуже допитливий, йому все хочеться знати, до всього дійти своїм розумом, а багато чого довідатися від дорослих. Наслухавшись казок, легенд і розповідей свого діда Дем'яна та улюбленої бабусі, Михайлик сприймає світ, як казку. Він любить зорі у високому небі, запах жита в полі і різних трав у лісі. Любить слухати перепілку в житі і стук дятла на старій груші. Він чуйно прислухається до бентежних звуків гусей-лебедів у високому небі. Михайлик — романтична натура.