Дослідіть, яким чином намагався Т.Г. Шевченко поєднати теперішнє з майбутнім? Від чого він застерігає нащадків? ( «І мертвим, і живим, ……)

Відповідь:

Послання " І мертвим, і живим..." Тарас Шевечнко написав з метою пробудити у українців почуття національної гідності та чесності. Отже, твір був написаний з наміром змінити підневільне становище України. Саме цей твір став найбільш цитованим. Автор звертається не тільки до свого покоління, а й до колишнього та прийдешнього.

"Якби ви вчились так, як треба, То й мудрість би була своя": автор звертається до українських інтелігентів-рацфоналістів.

"І чужому научайтесь, і свого не цурайтесь": цей крилатий вислів налаштовує передусім цінувати й знати своє, і у той же час брати все найкраще від інших народів, але лише те, що не заперечує національних пріорітетів.

Пояснення:

любовний трикутник – молода красива дівчина, її коханий та багатий, старий та потворний жених-нелюб, що стає на заваді їхньому щастю. Адже саме суспільне становище визначає можливості людини та її владу над іншими.

Головна героїня п’єси Наталка – проста сільська дівчина. Вона розумна, працьовита, скромна. Наталка самовіддано любить матір, шанує старших. Вона щиро кохає бідного наймита Петра, і хоча до неї сватаються навіть багаті женихи, вона залишається йому вірною.

Наталка розуміє, що шлюб лише із матеріального розрахунку не принесе їй щастя, вона розривається між коханням до Петра та бажанням облегшити долю матері. І коли вже Петро повертається, в неї не виникає сумніву, який вибір буде правильним.

Наталка любить матір і дуже піклується про неї. Коли вона бачить материні страждання через скруту, вона дає згоду на шлюб з Возним. Мати бажає Наталці добра, вона вважає, що вдалий з фінансової точки зору шлюб – вірний до цього шлях, бо сама пізнала всі «радості» вбогості. Проте, наприкінці твору вона змінює свою позицію під впливом обставин та благословляє шлюб Наталки з Петром.

– Одарка — його жінка, вона забражена, як рішуча, цілеспрямована, трохи сварлива жінка.

– Уляна — їх донька, характер рішучий, може усе сказати у лице.

– Олексій — кріпак, коваль, він показаний драматургом як ідеальний образ парубка: працьовитий, вірний, глибоко моральний.

– Павло Кандзюба — обиватель з-під Харкова, батько Стецька, дуже багатий. Характер майже як у сина.

– Стецько — його син, вінзображений, як справжній нахабний дурник, якому начхати на інших.

– Осип Скорик — відставний солдат, веселий, трохи самотній, дядько Олексія.