1. Визначте назву твору. автора і героя, якому належить фраза: "Як їв борщ та кашу. так і їстиму, як мазав чоботи дьогтем, так і мазатиму. а зате всю землю навкруги скуплю":А Остапу Мандриці (М.Коцюбинський, "Дорогою ціною");Б Славку Беркуті (Ніна Бічуя "Шпага Славка Беркути" );В Герасиму Калитці (І. Карпенко-Карий, "Сто тисяч");Г дідові Савці (О.Довженко "Ніч перед боєм"2. Комедія - це:А невеличкий епічний твір (різновид оповідання), характерними ознаками якого є незвичайна життєва подія, напружений розвиток дії й несподівана розв'язка; героїв небагато, увага зосереджена на розкритті переживань;Б епічний твір середнього роміру, у якому змальовано життя одного чи кількох героїв упрожовж тривалого або важливого за подіями часу; посідає проміжне місце між оповіданням і романом;В драматичний твір (п'єса), у якому характери, конфлікти, звички, дійові особи постають у комічних формах;Г невеликий твір, у якому один актор виконує кілька ролей, перевтілюючись у різні образи.3.Установіть відповідність.Герой Учинок1 Славко Беркута А Рятує сороку з переламаним крилом2 Стефко Вус Б Страждає через недовіру однокласників3 Юлько Ващук В Вірить у невинність Беркути4 Лілі Теслюк Г Не боїться пити вино на вулиці.СЕРЕДНІЙ РІВЕНЬ4. Стисло опишіть, за яких обставин загинула Соломія (М.Коцюбинський "Дорогою ціною")5. Чи можна вважати Шептала ( В.Дрозд "Білий кінь Шептало")уособленням людини, яка прагне до волі?ДОСТАТНІЙ РІВЕНЬ6.Доведіть, що на образах Остапа і Соломії (М.Коцюбинський "Дорогою ціною") втілено волелюбність українського народу. Наведіть переконливі приклади.ВИСОКИЙ РІВЕНЬНаписати твір-мініатюру "Кохання, заради якого варто померти" ( за повістю М.Коцюбинського "Дорогою ціною") або "Без душі легше, як без грошей" (за комедією І, Карпенка-Карого "Сто тисяч").​

Володимир Галактіонович Короленко написав твір «Сліпий музикант», де постає проблеми духовного пошуку, свого місця у житті.

Цитатний план, глава 4:

1.     «Є натури, ніби завчасно призначені для тихого подвигу любові»

2.     «Невідома сила працювала в глибині дитячої душі»

3.     «Ми часто сумуємо через неможливе»

4.     «В темній душі хлопчика жило нездоланне поривання до світла»

5.     «Не міг винищити внутрішнього тиску незадоволеної потреби»

6.     «Нові відтінки оточуючого життя»

7.     «Це був лише період тимчасового затишшя»

Я впевнений, що кожен, хто коли-небудь читав твори Великого Кобзаря, не залишився байдужим! Особисто мене надзвичайно вражає та різноманітність форм, тем та проблем, яку ми бачимо у творах Шевченка. Є в його творчій спад-; щині і романтичні балади з елементами містики та чаклунства, і ліричні поезії про кохання, настільки щемливі, що іноді сльози навертаються на очі, і стилізації під народні думи, і реалістичне зображення народного життя у поемах, і філософська поезія, настільки глибока, що і зараз я із захопленням розмірковую над деякими думками Тараса Шевченка. Окрему частину своїх творів геній української літератури присвятив історії нашої Батьківщини. Велика частина історичних творів Шевченка має під собою реальні події, деякі з творів оперують узагальненими образами. Проте у будь-якому з них ми відчуваємо таку любов до своєї країни, до її народу та історії, що й самі помічаємо щось таке щемливе та горде всередині себе, що заведено називати патріотизмом.Одним із найкращих творів на історичну тематику, зокрема на тему козацтва, є поема «Гамалія». Головний образ поеми — отаман Гамалія. Цей образ не змальовує нам реальну історичну постать, він створений Шевченком. Але ж цікаво, що, попри свою «вигаданість», Гамалія залишається живим для читачів, він уявляється нами як реально існуюча людина. Мені здається, що це свідчення художньої майстерності Шевченка, яка, у будь-якому разі, все одно не підлягає сумніву…Отож, отаман Гамалія. Я уявляю його високим сильним чоловіком з глибокими карими очима, з яких проглядає мужність та звитяга, готовність до будь-яких випробувань. Козаки-запорожці, звісно, поважають та люблять свого отамана. Почувши плач невільників, Гамалія вирушає визволяти своїх земляків з ворожого полону. У місті Скутарі він з іншими запорожцями перемагає ворога, визволяє бранців та повертається додому. Отаман Гамалія — узагальнений образ козацького ватажка. Він сміливий та мужній, не ховається за спини товаришів під час бою, ладний життя віддати за будь-кого із своїх побратимів, тим більше — за добробут та волю своєї Батьківщини. Я вважаю, що Тарас Григорович звернувся до зображення саме узагальненого, ніби «неіснуючого», образу з певною метою… Адже, з іншого боку, він міг змалювати реальну історичну постать, бо історичні свідчення козацьких походів, звісно, були. Але Шевченко створює саме узагальнений образ для того, щоб підкреслити, що усі події, що відбулися з Гамалією і його товаришами, могли відбутися (і, найімовірніше, багато разів відбувалися) з будь-яким загоном козаків. Уявіть собі, що за часів козацтва в Україні були тисячі таких, як Гамалія… Виходить, що мужній, сильний козак, який багато разів ризикував життям за своїх друзів та за Батьківщину, який понад усе цінує у своєму житті козацьку волю та рідну країну, ладний битися не на життя, а на смерть з її ворогами, — це типовий образ! Тобто не типовий образ для літератури про козаччину, а типовий образ з життя козаків! Особисто мене по-справжньому вразила ця думка!Образ Гамалії, як і усі інші створені Кобзарем образи козаків, викликають справжнє захоплення та гордість за свою Батьківщину, яка породила на світ таких синів, синів, що по-справжньому її гідні. Я впевнений, що вивчення літератури, присвяченої темі козаччини в Україні, до нам не тільки більше дізнатися про минувшину свого народу, а й уявити собі козаків, зокрема через образ отамана Гамалії.