Гамлет" у чому мука короля і чому він не може від неї позбутися ?

Збірка «зів’яле листя», що побачила світ у 1896 р., пройнята захопленням  красою жінки й високим, трагічним почуттям кохання. це — провідні  мотиви  книжки. їїжанр,  за визначенням самого автора, —  «лірична драма».  «зів’яле листя» — не збірка розрізнених віршів, а цілісний твір із наскрізним любовним сюжетом.  композиційно  складається з трьох «жмутків» (уже в  такий спосіб продовжується символіка назви), кожний з яких складається з двадцяти поезій. перший  «жмуток» був написаний раніше й уміщений ще в  збірці «з вершин і низин», тепер до нього додалися  два нові. в основі ліричного сюжету — болісні переживання юнака, викликані нерозділеним коханням.  три «жмутки» віршів (мов три дії драми) розкривають три душевні стани героя.  1.  перший «жмуток»- —  палке кохання без надії  на взаємність. героя мучить самотність і сум. світло  приходить на зміну темряві в його душі й навпаки.  і все ж крізь хмари відчаю пробивається промінчик  сподівання на’ щастя.  2.  другий «жмуток»  найбільш оптимістичний,  кохання в душі героя спалахує з новою силою, дарує  віру, радість життя, але… ненадовго.  3.  третій -«жмуток» —  розв’язка драми: кохана стає дружиною іншого, щира  любов зневажена, надії на щастя остаточно втрачені. герой більше не знає, для  чого жити. дійшовши до краііньої межі відчаю, він накладає на себе руки. так ще  раз повторюється доля молодого вертера — героя відомого роману й. в. ґете, що  про нього згадує автор у передмові. 

Уже за першого періоду літературної діяльності (1837 — 1843) Шевченко написав багато високохудожніх поетичних творів, у яких — поруч версифікаційних і стилістичних засобів народно-пісенної поетики — було й чимало нових, оригінальних рис, що ними поет значно розширив і збагатив виражальні можливості українського вірша (складна і гнучка ритміка, уживання неточних, асонансних і внутрішніх рим, використання цезури й перенесення (анжамбеман), майстерність алітерацій, звукової інструментації та поетичної інтонації, астрофічна будова вірша тощо). Новаторство прикметне й для Шевченкових епітетів, порівнянь, метафор, символів та уособлень. Керуючись власним художнім чуттям і не оглядаючись на панівні тоді літературні канони, Шевченко знаходив відповідну поетичну форму для втілення нових тем та ідей, які підказувала йому тогочасна дійсність. Одним словом кажучи, Тарас Шевченко спочатку наслідував найкращі зразки народно-поетичної творчості. Скажімо, перші його твори написані коломийковим віршем, що чітко вказує на зв'язок із українською народно-пісенною творчістю, насамперед із піснями, які виконувалися у жанрі коломийки.

До ранньої творчості Шевченка належать балади «Причинна» (1837), «Тополя» (1839) й «Утоплена» (1841), що мають виразне романтичне забарвлення. Своєю фантастикою й основними мотивами вони близькі до народної поезії. Поетичним вступом до «Кобзаря» (1840) був вірш «Думи мої, думи мої», у якому, висловлюючи свої погляди на відношення поезії до дійсності, Шевченко підкреслив нерозривну єдність поета зі своїм народом. Із цим віршем тематично споріднена поезія «Перебендя», у якій відобразилися думки молодого Шевченка про місце поета в суспільстві. Особливе місце серед ранніх творів Шевченка посідає соціально-побутова поема «Катерина» — хвилююча розповідь про трагічну долю української дівчини, яку знеславив московський офіцер. У розвитку подій цей ліро-епічний твір відзначається високою драматичною напруженістю. Визвольна боротьба українського народу проти загарбників і поневолювачів є основним мотивом у таких ранніх творах Шевченка, як «Тарасова ніч» (1838), «Іван Підкова» (1839), «Гайдамаки» (1841), «Гамалія» (1842). У поемах «Іван Підкова» і «Гамалія» Шевченко оспівав героїчні походи українського козацтва проти турків. Поеми «Тарасова ніч» і «Гайдамаки» змальовують різні моменти боротьби українського народу проти польського панування. Історично-героїчна поема «Гайдамаки» є вершиною революційного романтизму Шевченка.

Объяснение:

Вот