значення творчості Івана Франка для розвитку української літератури у пробудженні національної самосвідомості

Внесок І. Я. Франка у перекладацьку та громадську діяльність

Значне місце у творчості І. Франка займають переклади з європейських літератур. Він не обминув жодного видатного явища національного та сві­тового письменства. Вісімнадцять томів у п'ятдесятитомному зібранні тво­рів відведено вибраним працям ученого у царині теорії й історії літератури, літературної критики, фольклористики, етнології. Його перу належить по­над 30 розвідок про Т. Шевченка. Такою науковою студією, як "Із секретів поетичної творчості" І. Франка, могла б пишатися будь-яка європейська лі­тература. Франків "Науково-літературний вісник" об'єднав навколо себе письменників, критиків, публіцистів з усієї України.

Громадський діяч І. Франко зазнав немало горя, утисків, кайданів і тюрем. Досить згадати, що чотири рази його судили й замикали за грати. "Такої великої голови в цілій Австрії нема", – почув якось у свої шкільні роки Василь Стефаник про розум і вченість Франка від простих людей. Але отого вченого, перед яким схиляли голови закордонні університети і акаде­мії, за Австрії не допускали до викладання у Львівському університеті. А все через "політичне минуле" (належності до насправді неіснуючої таємної соціалістичної організації, підбурювання проти "законного порядку" тощо). Громадська діяльність І. Франка була невтомною на всіх етапах його жит­тя.

Про Івана Франко ми переважно говоримо як про видатного українського письменника, поета, перекладача, філософа, навіть економіста. До речі, на початку своєї публічної діяльності він був відомий саме як економіст, що досліджував проблеми, зв'язані зі скасуванням панщини і впровадженням капіталістичних відносин у селі. Зокрема, не тільки теоретично, але і на практиці намагався роз'ясняти вчення Маркса-Енгельса про створення додаткової вартості, показуючи це на прикладі видобутку солі в Нагуєвичах, і т.п. Але окрім цього Іван Франко був завзятим політиком і творцем першої в Галичині партії європейського зразка, розробляв її програмні документи і досліджував процеси, що проходили в краї. Чимало ідей Франко надзвичайно актуальні сьогодні. Проблеми виникнення держави займають значне місце в творчості і життя Івана Франка.

Видаючи у 1914 р. збірку "Із літ моєї молодості", він у передмові за­значав, що його праця наснажувалася ідеями служіння інтересам рідного народу та загальнолюдського поступу. "Тим двом провідним зорям я, здає­ться, не спроневірився досі, ніколи і не спроневірюся, доки мойого життя". Коли на початку XX ст. на західноукраїнських землях формувалися загони січових стрільців, Франко радісно привітав цей національно-визвольний рух. Він подарував молодим краплю свого натхнення – бойову маршову пісню "Гей, Січ іде". До останніх днів вірив у неминучість національного відродження рідного народу. Вважав себе пекарем, який випікає хліб для щоденною вжитку. Та творчий доробок І. Франка став для нас духовною програмою і скарбом неоціненним, який не вичерпається ніколи.

Доля рідного краю й українського народу в поезії Івана Франка

Вболівання за долю рідного краю і. Франко виніс ще з батьківської кузні, яка була його першим "університетом". "На лні моїх спогадів, – зга­дував він потім, – і досі горить маленький, але міцний вогонь. Це огонь із кузні мого батька. І мені здається, що запас його я взяв дитиною на далеку мандрівку життя. І що він не погас і досі" Символом увійшла батькова куз­ня у його поезію – як ідеал громадського і морального виховання

Объяснение:

До III розділу

1. Який художній засіб використав М. Стельмах, висловлюючись: «На човнику й веслі від нас від'їхав травень»?

а) Порівняння; б) метафору; в) епітет.

На думку матері Михайлика, найбільше див у світі робиться: а) зоряної ночі; б) на зимові свята; в) влітку на світанні.

Що вранці принесла Мар'яна тітці Галині?

а) Глечик молока; б) пахучу паляницю; в) марципани.

4. Мар'яна запропонувала Михайлику погнати випасати коняку до Якимівської загорожі, щоб:

а) нарвати ягід черешні; б) побачити красу весняного саду; в) назбирати щавлю і грибів.

5. Як звали коняку Михайлика?

а) Вірна; б) Обмінна; в) Яскрава. 

6. Мешканці Багряниць не полюбляли:

а) розводити коней; б) вимовляти літеру «г»; в) садити горобину.

7. «Люди по-різному залишали свої гроші: одні набиралися за них веселощів, а інші — смутку». До перших належав:

а) Юхрим Бабенко; б) батько Михайлика; в) дід Дем'ян.

8. Улюбленою піснею у діда Дем'яна була:

а) «Не ходи Грицю та й на вечорниці»;

б) «Як продала дівчина курку»;

в) «Світить місяць, світить ясний».

9. Дід Михайлика вважає, що найдорожче для бідного чоловіка:
а) мати шматок хліба; б) пісня; в) воля.

10. Кому з героїв твору належать слова: «Завжди на ярмарку знайдеш двох дурнів: один дорого просить, другий дешево дає»?

а) Дядьку Трохиму; б) цигану; в) діду Дем'яну.

Коняку на базарі дід Дем'ян купив у: а) цигана; б) селянина; в) попа.

Чим Люба пригостила Михайлика, коли вони зустрілися в Якимівській загорожі?

а) Насінням; б) горіхами; в) суницями.

Примітка. За кожну правильну відповідь встановлюється

До IVрозділу

«Думами українського степу» Михайлик вважає: а) вітряки; б) селян-хліборобів; в) чумаків.

Петро Вдовиченко називає Михайлика:

а) розумником; б) читальником; в) розбишакою.

3. Кому з героїв повісті належать слова: «Не дивуйтесь, бо що воно, бідне, тямить у панському їдлі»?

а) Мар'яні; б) Петру; в) Трохиму Тимченку.

4. Мар'яна, попівська прислужниця, виконувала роботу:

а) пританцьовуючи і сміючись; б) невдоволено і зі сльозами на очах; в) з прокльонами і з великим небажанням. 

За непокору і неслухняність попадя називала Мар'яну: а) бусурманихою; б) злодійкою; в) революціонеркою.

Дядько Петра Вдовиченка воював на Карпатах з: а) ляхами; б) угорцями; в) австріяками.

Михайлик вирішив звернутися до Мар'яни, щоб та до йому в попа:

а) знайти книгу; б) набрати гарбузового насіння;

в) отримати благословення та дозвіл для навчання у школі.

8. Дід Терентій був майстром:

а) гончарства; б) ковальства; в) римарства.

9. Піп, як невільників, замикає:
а) собак; б) гроші;, в) книжки.

10. Який фразеологізм використав М. Стельмах до свого героя, коли той перебував у попа? 

а) Пекти раків; б) дістати гарбуза; в) намилити шию.

Куди хотів віддати Михайлика батько для подальшого навчання? 

а) Сільської чотирирічки;б) шевця; в) школи селянської молоді.

Яку .книгу отримав Михайлик у поповича:

а) Біблію; б) «Космографію»; в) «Пригоди Тома Сойєра». 

• «Хоч я й дуже люблю ліс, але побоююсь його душі… ».

• «А ще я люблю, як з лісу несподівано вигулькне хатина, заскриплять ворітця, побіжать стежки до саду і до пасічиська. І люблю, коли березовий сік накрапає із жолобка….Люблю напасти на лісове джерело і дивитись, як воно коловертнем викручується з глибини. І люблю, коли гриби, обнявшись, мов брати, збирають на свої шапки росу. І люблю восени по коліна ходити в листві. Коли так гарно червоніє калина і пахнуть опеньки».

• «Я не дуже кривлюсь, коли треба щось робити, охоче допомагаю дідусеві, пасу нашу вредюгу коняку, рубаю дрова, залюбки гострю сапи, люблю з мамою щось садити або розстеляти по весняній воді і зіллю полотно, без охоти, а все-таки потроху цюкаю сапкою на городі і не вважаю себе ледащим».

• «Та є в мене, коли послухати одних, слабкість, а коли повірити іншим — дурість; саме вона й завдає найбільшого клопоту та лиха… І вже тоді мені одні слова сяяли, мов зорі, а інші туманили голову».

• «Я ніколи не був скиглієм, терпляче зносив і батіг, і хлудину, і запотиличники…»

• «Вчився я добре, вчився б, напевне, ще краще, аби мав у що взутися. Коли похолодало і перший льодок затягнув калюжки, я мчав до школи, наче ошпарений. Напевне, тільки це навчило так бігати, що потім ніхто в селі не міг перегнати мене, чим я неабияк пишався».