Зразком усної народної творчості є рядки А Сіла край серденька – / То його миленька... Б Я закохавсь в гучних віках, / Я волю полюбив державну... В А вона, як мрія сну / Чарівна, / Сяє вродою святою... Г Чого звертаєш ти до мене / Чудові очі ті ясні..? Д Може, квіти зійдуть – і настане / Ще й для мене весела весна...

Зразком усної народної творчості є рядки:

А) Сіла край серденька – / То його миленька...

В русской литературе XIX века образы Евгения Онегина и Печорина стали символами эпохи. В них соединились типические черты представителей дворянского сословия с выдающимися личными качествами, глубоким интеллектом и силой характера, которым, увы, не нашлось применения в условиях глубокого нравственного кризиса, ставшего главной приметой времени в 30-е – 40-е годы. Непонятые в своем кругу, лишние, они понапрасну растратили свои силы, так и не сумев преодолеть нравственную глухоту современников и мелочность общественного мнения, считавшегося главным мерилом человеческих ценностей в высшем свете. При всей похожести, Онегин и Печорин наделены яркими индивидуальными чертами, благодаря которым интерес к этим литературным героям проявляют и современные читатели.

Дивний школяр 
Двох онуків дід старий 
Посадив на руки 
Та й розказує казки,
Слухають онуки. 
Раптом менший запитав: 
— А скажіть, дідусю, 
Ви ходили в перший клас? 
— Та ходив, Павлусю.— От був номер! — малюки 
Сміхом залилися, 
— Як до школи ви прийшли 
З бородою й лисі.

Найкраща мова
Йде синок до школи вперше. 
Пита батька мати: 
- Якій мові ми синочка 
Будемо навчати - 
Українській чи російській? 
Обидві ж хороші. 
- Хай вивчає ту, якою 
Печатають гроші.

Зразковий предок
Як зразковий предок, та близька людина,
батько витягнув щоденник із портфеля сина.
Відкриває, там оцінок як у полі гички,
пара трійок, кілька двійок, решта — одинички.
Подививсь на сина скоса, синок здогадався,
і під стіл від артрозносу евакуювався.
Вилазь звідти, каже батько, вилазь буде краще.
Ну і в кого ж ти вдалося отаке ледаще?
Неохоче полоненник вибрався з під столу,
— так то ж я знайшов твій щоденник і носив у школу,
показав, щоб наш учитель більше не чіплявся,
у кого я такий олух ледачий удався.  

Гумореска про братів молодших
— Зараз, дітки, — каже вчитель,
— будем твір писати про братів молодших наших
 — птахів та звіряток,
про пернатих наших друзів і чотириногих.
От Володя і нашкрябав, сам, без до
 «Ми із татом у суботу йшли по лісосмузі
 і підстрелили з берданки
трьох пернатих друзів.
Біг ще друг чотириногий,
 тільки дуже спритний,
як шурнув у кукурудзу
— не вдалося вбити.
Все одно у нас в коморі м'яса є багато:
брата меншого в неділю вполював мій тато.
 А наступної неділі підем на лисичку.
Гадом буду, як не встрелим бісову сестричку».

Гумореска про грамотних дітей
Як це добре, громадяни,
Мати грамотних дітей!
— Яких знаєш писателів? —
Пита сина Ялисей.
— Пушкін.
— Гоголь.
— Достоєвський.
— Горький, Мамін-Сибіряк.
— Ну а далі далі, синку.
Лев Толстой, Гюго, Бальзак. —
Ялисей зрадів: — Прекрасно! —
Ось ми й вияснили так,
Що на вулиці Толстого
Я в пивній забув піджак.

Школярі в гуморесках
Петя Коржик той, що ходить до третього класу,
Листа в село накарлякав дядькові Панасу.
—Добрий день вам любий дядьку, я ходжу до школи,
Ми чули, що ви на тім тижні свиню закололи.
Ми вас просимо у гості мама, я і тато,
І всі разом на вокзалі будем зустрічати.
На пероні між людьми я вас перший побачу,
Держіть в руках банку смальцю і ногу свинячу.