- Информатика, Программирование PythonЗадача в Python. Написать код - решение.

Вірш “Росли укупочці, зросли” є зразком лірики інтимної. Рік написання – 25 липня 1860 Автор – Тарас Шевченко Жанр – інтимна лірика Тема: звернення поета до Бога, щоб Всевишній сприяв щасливому подружньому життю кожному, хто прагне одружитися. Ідея: возвеличення гармонії, взаєморозуміння, дружньої підтримки, що є обов’язковою передумовою для подальшого подолання труднощів тим, хто побрався. Основна думка: Не плач, не вопль, не скрежет зуба — / Любов безвічную, сугубу / На той світ тихий принести. Віршований розмір: Ямб. Сюжет : ідилічна картина любові, сімейного щастя. Відчувається, що така ж мрія володіє і серцем поета: мати пару, жити в мирі та злагоді, пройти з чистим серцем разом “тяжку дорогу” й не розгубити свого кохання. “Росли укупочці, зросли” художні засоби Повтори: «росли-зросли», «розійшлись … зійшлись», «на той світ тихий». Риторичні оклики: «Неначе й справді розійшлись!», «Подай же й нам, всещедрий боже!» Епітети: «в тяжкій дорозі», «світ тихий», «любов безвічна». Звертання: «Подай же й нам, всещедрий боже!» Автор вважає що саме благополуччя в родині — міцність держави! Щасливе подружнє життя — злагода — довіра — щирість — повага — любов — порозуміння — готовність піти на поступки.

Объяснение:

"...Вынули вторые рамы с окон,  и весна ворвалась в комнату с удвоенной силой...

...для слепого мальчика она врывалась в комнату только своим торопливым шумом...

на лице мальчика это оживление природы срывалось болезненным недоумением

дядя Максим внимательно всматривался в лицо мальчика и не мог объяснить его непонятной тревоги. -Он... не может понять, догадывалась мать

... Действительно, ребенок был встревожен и обеспокоен : он то улавливал новые звуки, то удивлялся, что прежние, к которым он привык, вдруг смолкли...

Он поворачивал открытые глаза к солнцу с немым удивлением. Губы его раскрылись, он вдыхал в себя быстрыми глотками воздух, точно рыба, которую вынули из воды

... выражение болезненного восторга пробивалось временами на бес растерянном личике , пробегало по нем нервными ударами, и тот час же сменялось опять выражением удивления, доходящего до испуга...

Когда его усадили, он как будто несколько успокоился и стал различать отдельные звуки...

Не окрепшее еще переполненое новыми ощущениями сознание начало изнемогать: оно боролось с нахлынувшими со всех сторон впечатлениями...

... еще раз пролетела над этим тускнеющим хаосом печальная нота человеческого окрика, и затем все сразу смолкло. Мальчик тихо застонал и откинулся назад на траву".

Объяснение: