З ким останнім бачиться і розмовляє хлопець у рідному селі? (Соломії тяжко думати, що Остап покидає її, дідуся, село. Але вона знає, що чекає його, якщо він залишиться. Через те з болем промовляє: «Тікай, Остапе, тікай, серце…»)
Кого Остап порівнює з волом? (Людей)
Які спогади зринають в пам’яті Остапа по дорозі? (Дитинство; батько, матір, дідусь, Соломія, себе називає панською худобою).
Як звучали для Остапа в дитинстві слова про волю? (Піднесено, романтично…)
На кого ще, крім пана обурюється герой? (На людей).
Яких людей пригадує герой з дитинства? (Емісарів)
Що уявляє Остап по дорозі, коли тікає? (Уявляє себе вільним козаком).
Хто пристав до Остапа в дорозі? (Іван)
Що найбільше напружувало втікачів? (Очікування до
Для чого введено символічний образ голодного вовка? (Люди дійсно були голодні, та ще їх мучив «голод» волі)
Чому Іван обурився на діда-провідника, коли той з посмішкою згадав про вовка? (На душі й так було тяжко, а він ще й насміхається)
До кого вирішили звернутися втікачі за до До мельника, одноокого Якима)
Який план запропонував Яким? (Зв’язати пліт, пере у плавні)
Чому герої, пливучи в тумані поміж берегами, почувають себе одірваними від землі й безпомічними? (Туман – символ безперспективності)
Яке почуття охопило Остапові груди, коли він відчув себе на волі? (Не радість, а навпаки – злість. Він утік з батьківщини не з власної волі)
Що сталося на кордоні? (Остапа поранено)
Де опинилися герої? Як веде себе Остап? Яка реакція у Соломії? (Вони втікають назад у плавні. Остап слабне. Соломія чим може допомагає…)
Що втікачі вирішують робити далі? Чому між ними виникає непорозуміння? (Бачать вихід по-різному: Соломія пропонує йти вліво, Остап – вправо)
Який курс вирішила взяти Соломія? (Вирішила йти проти вітру)
Хто стає її заклятим ворогом? (Комиш)
З ким автор тут порівнює Соломію? (Із зраненим оленем)
Хто приходив до хлопця в мареннях? Про що вони розмовляють? (Дідусь)
Яку живу істоту побачив Остап біля себе удосвіта? (Вовка) Що було єдиним оружжям од звіра? (Вода)
Хто надає першу до Остапу? (Стара циганка)
Хто далі опікується Остапом? (Молода циганка)
Яке лихо трапилося у циганській родині? (Гіцу поранено)
Поделитесь своими знаниями, ответьте на вопрос:
Чітати б самореалізації особистості
Відповідь:
Скарб” Олекси Стороженка (1806—1874) — незвичне і водночас цікаве оповідання про справжні людські цінності. Дивними видаються уявлення про щастя головних героїв твору. Вони вважали щасливою людину, котра все своє життя лежала на печі й лише відкривала рота, як те голодне новонароджене пташеня, щоб поїсти. Але фортуна не посміхається тим, хто не докладає зусиль, щоб наповнити своє життя цікавими справами і бути по-справжньому щасливим. До збірки входить також низка інших творів письменника легендарно-фантастичного й анекдотичного змісту, а також твори на історичну тематику.
Було прокинеться вранці — зараз наймичка і ставить перед його душею жарену курку або качку, або повнісіньку макітру вареників з сметаною; їсть неборак, аж за ушима лящить. Не вспіла наймичка його утерти, а він уже й уклався спати. Поспить на перині, лізе на піч поспати ще у просі. Пообідає і знов куня; коли зимою, то знов у просо, а коли літом, то вийде у садок, ляже під грушею, а часом, глянувши угору, трошки й розсердиться: “Бісові груші,— пробубонить,— які спілі, і над самісінькою головою висять, а ні одна ж то не впаде у рот”. І щоб то дригонуть ногою та штовхнуть об цівку!…
Пояснення: