Соціальний паспорт «Кайдашева сім’я»

ПАСПОРТ ТВОРУ

Рід літератури «Кайдашева сім'я»: епос.

Жанр «Кайдашева сім'я»: реалістична соціально-побутова гумористично-сатирична повість-хроніка (жанрова специфіка повісті полягає в тому, що зображення повсякденного життя родини Кайдашів розгортається в найрізноманітніших побутових виявах, які часто окреслюються в гумористичному плані. Схильність до відтворення комічних недоречностей письменник вважав однією з рис ха­рактеру українців, елементом національної психіки, багатої, за його ж спо­стереженням, «на жарти, смішки, штукарства та загалом на гумор, ще ча­сом і дуже сатиричний»).

Тема «Кайдашева сім'я»: зображення реалістичних і трагічних за своєю суттю картин життя та пси­хології українських селян у перші десятиріччя після реформи 1861 р.

Ідея «Кайдашева сім'я»: критика окремих вад тогочасного панівного суспільного ладу, які спотво­рювали людські почуття і взаємини, інтереси і прагнення; засудження егої­зму, жорстокості і дріб’язковості в стосунках з людьми, висловлення суму за людину, її самоприниження і моральний занепад; мотив національної са­мокритики, що переходить у мотив сорому й уболівання за український світ.

Художній напрям «Кайдашева сім'я»: реалізм.

Герої «Кайдашева сім'я»: Родина Кайдашів: Омелько, його дружина Маруся, їхні сини Карпо і Лаврін, їхні невістки Мотря і Мелашка; родини Балашів, Довбишів; баба Палажка.

Композиція: повість складається з дев’яти розділів.

Композиція «Кайдашевої сім’ї» твориться відповідно до реалістичних принципів. Повість скомпонована зі сцен, ситуацій селянського побуту, в яких розкриваються темнота, обмеженість, егоїзм дрібних власників. Ос­нову сюжету твору складають епізоди родинного життя Кайдашів — сім’ї, в якій іде боротьба за приватну власність. Основним у «Кайдашевій сім’ї» є соціальний конфлікт, породжений приватновласницькими законами того­часної дійсності, майновою нерівністю між людьми, їх прагненням до вла­сності. Соціальний конфлікт у повісті посилюється психологічним, що виникає з тих потворних рис і звичок у характерах героїв, які сформували­ся в умовах кріпосницького ладу. Крізь увесь твір проходить контраст між світом природи і світом жалюгідних людських взаємин. Це помітно ще з експозиції твору.

Експозиція — епізоди, що знайомлять читача з місцем дії (опис села Семи- гори), персонажами твору; розмова Кайдашенків про дівчат, залицяння Карпа до Мотрі, оглядини в Довбишів.

Зав’язка — одруження Карпа з Мотрею, поява молодої сім’ї, побутові су­перечки в родині.

Розвиток дії— напружені моменти родинного побуту, послідовний виклад подій, що відбувалися в селянській родині: сутички між Кайдашихою та Мотрею, Карпом і батьком, одруження Лавріна, пригоди Мелашки, пияцт­во і смерть Кайдаша, розподіл спадщини.

Кульмінація — дехто з літературознавців вважає, що кульмінації в повісті немає. Дехто схиляється до думки, що кульмінацією є історія з кухлем, де найрізкіше підкреслено ідіотизм дрібновласницького індивідуалізму: через копійчаного глечика людині викололи око.

Розв’язка — несподівана. Груша всохла, і всі помирилися.

Описание внешности «Сама настоящая, городская девушка, в красивых ботинках, что выглядывали из-под платья, с соломенной шляпа на коленях» Глаза «А глаза, как у испуганной лани, лучистые, чистые, большие». «Глаза горели напряжением и были большие, Прекрасные» Смех «Ах, если бы вы знали, какой смех у нее был! А смех есть зеркало души »Манеры поведения« Галантно повела она рукой вокруг себя »« Она вынула из-под свитки платочек и начала вытирать мой лоб с серьезным и озабоченным взглядом »Внешность в экстремальных ситуациях« Мисс, с повисшими на ней соломинками, с большими глазами, со строго застывшей фигурой, казалась какой-то фантастической феей ». «Волосы висмикнулось из-под платка и дикими, серпосхожимы прядями занимали лицо. Свитка неуклюже висела на плечах и тянула их вниз ». «С выдернутым волосами, с большими горящими глазами, с крепко сжатыми губами, изогнутая, она казалась каким-то странным, прекрасным зверем, сильным, напряженным, диким». «Глаза горели ей, лицо дрожало большим, безумным счастьем побиди, побиди жизни». Черты характера «Убить себя сумею». «А знаете, мне чего-то совсем не страшно ... Интересно только очень». «- ... Вы очень красивые сейчас. - Я не знаю, что нужно сказать на это »Поступки« Стражники трясут уже товарищей ... Какую барышню ищут ». Взгляды на жизнь "... А имя - пошлость». «Как меня убьют ... напишите так:« Муся убиты на границе. Умерла так, как умирают любящие жизнь ». Больше ничего »« - Наша любовь должно умереть сейчас, чтобы, как кто-то сказал, никогда не умирать ». «А она, будто глядя себе в душу, обрывисто-напряженно говорила: - Счастье - момент. Далее уже обыденность, пошлите ... Именно большое счастье будет мизерным по сравнению с этим. Значит совсем не будет ». «- Я буду носить вас в душе»

В. симоненко «гей, нові колумби й магеллани» аналіз аналіз вірша в. симоненка «гей, нові колумби й магеллани»: тема, ідея, основна думка, художні засоби в. симоненко «гей, нові колумби й магеллани» аналіз тема: звернення письменника до молоді, щоб вони вирушали у мандри і відкривали нове, ніким ще невідоме, цікаве, захоплююче. ідея: сенс життя людини — пошуки, мандри, прагнення самоствердитися; заперечення байдужості, пасивності. основна думка: створення руху вперед, романтичного пориву, пошуку відкриттів і самовідкриттів. художні засоби «гей, нові колумби й магеллани»  звертання: «гей, нові колумби й магеллани», «кораблі», «украї», «друзі». риторичні оклики: «напнемо вітрила наших мрій! » «кораблі! шикуйтесь до походу! » «мрійництво! жаго моя! живи! » «відкривай духовні острови! » «нидіє на якорі душа! » «півень землю всю не розгребе! » «шкварити байдужість на вогні! » риторичні запитання: «хто сказав, що все уже відкрито? нащо ж ми народжені тоді? » «як нам помістити у корито наші сподівання молоді? » метафори: «кличуть … у мандри океани», «бухту … облизує прибій», «сподівання помістити», «нидіє… душа», «б’ються груди», «вітер… не остудить». епітети: «молоді сподівання», «рідний народ», «духовні острови», «вітри тужаві». тавтологія: «відкрито вже відкрите». композиція «гей, нові колумби й магеллани»  поезія складається з шести куплетів по чотири рядки. твір починається із звернення до нових колумбів і магелланів з пропозицією продовжити відкривати цікаве, незвідане в житті. протягом поезії автор висловлює думку про прагнення кожної людини жити активно, на благо рідного краю, народу. наприкінці поезії в. симоненко засуджує байдужість і пропонує її «шкварити… на вогні».