Короткий пересказ что происходит в рассказе "Захар Беркут" ​

События происходят в карпатском селе Тухля, жители которого живут свободно ни от кого не зависят. Над ними нет власти, и народ живет дружно. В это село приезжает боярин Тугар Волк. Князь подарил ему земельный удел в столь живописном месте. У Волка была дочь Мирослава, девушка была смелой и сильной. Ее удали мог бы позавидовать любой мужчина. Волк с дочерью и другими гостями отправляются на охоту. Провожатым гостям достался Максим Беркут, отпрыск почитаемого в деревне старца Захара. По неопытности Мирослава попадает в берлогу медведицы, от смерти ее Максим. Молодые люди понравились друг другу.

Максим ведет гостей в деревню, по пути рассказывает историю своего народа. Волк не в восторге от безродного юноши. Максим предлагает боярину посетить их совет старейшин, который собирается для решения насущных проблем. Там юноша планировал просить руки Мирославы. Волк категорически отказывается посещать такие мероприятия, не пристало ему со смердами общаться. Боярин отказывает Максиму в женитьбе с Мирославой.

На следующий день состоялось собрание, во главе с Захаром Беркутом. Туда же и прибыл Тугар Волк, он захотел установить свою власть в этом селе. Боярин обещал защиту жителям от врагов монголов. Один местный селянин уличил Волка во лжи, во время войны боярин предал свой народ. Разгневанный Волк убил селянина, прямо на глазах других жителей. Община призывает Волка оставить их землю и покинуть деревню.

Вскоре приходит известие о нашествии монголов. Мирослава осознает, что во главе этих войск стоит ее отец. Волк сообщает своим сторонникам о двух дорогах ведущих в Тухлю. Войско разделяется на два лагеря, идущее двумя путями. Мирослава хочет и жителей и предупреждает их об опасности.

Максим и другие селяне идут изгонять Волка со своего края. Боярин с монголами начинает битву против тухлянцев. Силы не равны, Максим попадает в плен. С своей возлюбленной ему удается передать план освобождения села своему отцу. Монголы попадают в западню. Они окружены прибывающей водой, все воины гибнут, в живых остаются Волк, Максим и монгольский военачальник. Монгол желает обменять свою жизнь на жизнь Максима, а после и вообще убить его. Но ему это не удается, юношу Волк. Монгол погибает. Юноша

Захар Беркут благословляет молодых на свадьбу. Вскоре старик умирает, перед кончиной призывает свой народ жить в единстве.

Тема «Гер переможений»: зображення гуманного ставлення до полонених німців, які відбудовували зруйноване місто (взаємостосунки Фрідріха з дітьми, самотніми жінками). Ідея «Гер переможений»: засудження війни, жорстокості; уславлення гуманізму, чуйності, доброти. Основна думка: ненависть, зневажливе ставлення до полонених німців змінюється на доброту, чуйність, співпереживання, бо німець — заручник фашизму. Жанр «Гер переможений»: новела. Композиція «Гер переможений»  Експозиція: полонені німці зводили будинки. Зав’язка: ставлення Фрідріха до українських дітей, жінок-вдів. Кульмінація: хвороба, а потім самогубство Фрідріха. Розв’язка: знайдена в стіні квартири фотокартка з двома дівчатками — згадка про полоненого німця. Сюжет «Гер переможений»  Полонені німці зводили будинки у зруйнованому ними місті. Серед німців привертав увагу дітей і жінок Фрідріх. Він розкопав невеличку клумбу, обгородив її і посіяв нагідки. Діти знищили цю клумбу і на її місці поставили хрест, зроблений з паличок і зв’язаний травою. Жінки із співчуттям ставилися до полонених. Фрідріх співав дітям, жінкам виробляв із шматків цегли прикраси. Тяжко захворівши, Фрідріх закінчив життя самогубством. Як згадка про нього, на вулиці у зимову пору розцвів ногіток, а у стіні будинку, який зводили полонені німці, в рукавиці була знайдена фотокартка з двома дівчатками. Вона належала Фрідріху.

Объяснение:

Кожна людина прагне щастя. У всіх нас у житті бували хвилини неймовірної радості, задоволення та піднесення, які ми ніколи не забудемо. І нам хочеться відчувати себе так завжди. Навіть вітаючи одне одного зі святами, ми обов’язково зичимо щастя.  

Щастя – це внутрішній стан спокою, радості, піднесення та вдоволення собою. Люди відчувають його, коли знаходяться поруч з коханими, займаються улюбленою справою, отримують яскраві враження тощо. На мій погляд, щастя для кожного своє. Те, що приносить задоволення одному, залишає байдужим іншого. А значить, скільки у світі людей, стільки й в бути щасливими.  

З огляду на це хочеться зазначити, що часто люди не дозволяють одне одному бути щасливим через те, що нав’язують своє розуміння його, не прислухаючись одне до одного. Наприклад, батьки одного мого друга обидва музиканти, закохані в музику. І вони змусили сина піти до музичної школи. Але сам він не любить грати, а захоплюється велоспортом, саме це заняття робить його щасливим. Та батьки чомусь цього не розуміють.  

І отут я зрозумів, що мав на увазі великий український філософ Г.Сковорода – людина може тільки самостійно збудувати своє щастя, коли розбереться, у чому саме воно полягає. Ніхто інший не до у цьому, адже не може зазирнути тобі в душу. Тому не треба перекладати відповідальність за своє щастя на інших, в краще докласти зусиль, щоб досягти саме того, що хочеш ти. Бо ти і тільки ти – коваль свого щастя. Життя самого Сковороди - яскраве тому свідчення.  

Як приклад можна згадати Наталку Полтавку з однойменної п’єси І.Котляревського. Дівчина була згодна принести себе у жертву заради матері, але це зробило її дуже нещасною. Коли ж повернувся її коханий Петро, лише її впевненість та рішучість змусила пана возного відступитися, а її матір – благословити їхній з Петром шлюб. Наталка завдяки своїй вдачі здобула своє щастя.  

Тому я повністю згоден з думкою Г.Сковороди. Обставини у жи

Подробнее - на -

Объяснение: