Твір-роздум , , Роль пісні в житті людини'' (1 Заголовок - 2 речення) План: 1) Українці - нація поєтів пісарів. 2) Коли лунає наша пісня. 3) Найстаріші пісні обрядові 4 Особливо мені подобається.

"Народна пісня є вірне, самобутнє і невимушене вираження народної душі, її супутниця в радості і горі, енциклопедія її знань, її релігії, філософії, скарбниця, якій він довіряє свою віру, свої сумніви і національну історію". Це сказав француз Поль Лафарг, але цей вираз є дуже сприйнятним для розуміння всієї глибини, розмаїття та винятковості саме української пісенної лірики.

Отже, народні пісні, як ніякі інші, відбивають почуття та переживання людини.  Довге життя народної пісні, власне,  і залежить від міри глибини і правдивості вираження в ній того, що думає і відчуває народ. Хороша лірична пісня кожному новому поколінню в тій чи іншій мірі говорить саме про його почуття, його переживання.

Український народ справедливо вважається народом дуже музичним. Українська пісня має  визнання в цілому світі. Наші ансамблі та хори отримували неодноразово найвищі місця на світових конкурсах та змаганнях.

А ви, звичайно, чули, як співають українські селяни? Прості люди, що не мають музичної освіти? Керуючись вродженою музичністю, вони ніколи не співають в унісон, а зразу розбиваються на голоси,  і кожен упевнено веде свою партію. А  український церковний спів ви чули? Тоді ви погодитесь, що він дивує й заворожує своїми стародавніми розспівами; недарма колись у давнину кожна дитина навіть у найглухішому українському селі ходила вчитися співати у церковному хорі – ось звідки у нас такі таланти.

Народні пісні, я б розділив так:

- родинно-побутові пісні , які включають пісні любовної і сімейної тематики («В саду ходила, квіти збирала», «Дозволь, мати, вдову взяти», «Ой три шляхи широкії докупи зійшлися», «Ой у полі три криниченьки» та багато інших).

- соціально-побутові пісні : трудові пісні, бурлацькі, чумацькі, солдатські, молодецькі пісні, розбійницькі, каторжницькі, тюремні («Ой зацвіла рожа край вікна», «Та немає гірш нікому», «Посадила огірочки», «Ой матінко-зірко», «Ой піду я лугом», «А в неділю пораненько» та інші).

-  жартівливі та сатиричні пісні , хороводи (««А в нашого Омелечка», ««Продай, милий, сірі бички», «Ой під вишнею», «Ти сказала в понеділок», «Грицю, Грицю, до роботи», «Чи не той то Омелько» і багато сотень інших).

-  пісні літературного походження («Боже великий, єдиний», «Садок вишневий коло хати»,  «Стоїть гора високая» , «Пісня про рушник», «Чорнобривців насіяла мати», «Там, де Ятрань круто в’ється»).

Неможливо визначити які саме пісні мені подобаються. Можна сказати, що найбільше подобається та, яка саме зараз бринить в моєму серці.

Українські пісні  набули світової слави, дякуючи видатним українським співакам, серед яких (нехай мені вибачать ті, кого не зміг назвати, бо це просто фізично неможливо) Анатолій Солов"яненко, Борис Гмиря, Дмитро Гнатюк, Квітка Цісик, Євгенія Мірошниченко, Бела Руденко, Ніна Матвієнко, Юрій Богатиков, Михайло Гришко, Лідія Забіляста…

Постановка проблеми. Стрімкий розвиток інформаційних технологій відкрив перед людством

безліч можливостей і в той же час обумовив появу

маси викликів, які охопили чи не всі сфери людського буття та потребують відповідного реагування.

Одним із важливих завдань, що постає перед економічною та юридичною науками, є вивчення такого

явища, як «дистанційна праця». Попри те, що кількість працівників, які реалізують трудову функцію

поза межами приміщень роботодавця, щодня зростає,

число питань, що пов’язані із дистанційною зайнятістю та потребують подальшого вивчення, залишається значним. Про необхідність проведення масштабних досліджень та формування національного

законодавчого поля, що регулювало би порядок застосування дистанційної праці, говорять як правники, так і економісти, проте національний законодавець і досі приділяє позначеній проблемі лише епізодичну увагу. Так, термін «дистанційна праця» не

згадується в жодному законі України, тоді як у декількох місцях мова йде про працю вдома, що є одним із видів праці дистанційної (ч. 8 ст. 179 Кодексу

законів про працю України (далі – КЗпП України);

ст. 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» тощо).

Аналіз останніх досліджень. Дослідженню

проблем дистанційної праці присвячено роботи таких вітчизняних учених-правників, як Ю. О. Саєнко,

П. Ю. Світайло, Я. В. Свічкарьова, О. Г. Середа; дещо

більшу увагу названій темі присвячено в роботах

фахівців із економіки: Л. М. Ємельяненко, А. М. Колот, В. А. Красномовець, І. І. Моторна, М. М. Моцар,

Л. В. Новожилова та ін. Слід зазначити, що істотну

роль у формуванні поглядів українських науковців

відіграють роботи вчених із тих країн, де дистанцій на праця вже існує певний час у законодавчому полі.

Так, до вивчення особливостей правового регулювання праці дистанційних трудівників у своїх дослідженнях звертаються І. Я. Кисельов, О. В. Моцна,

А. М. Лушніков, М. В. Лушнікова, І. В. Погодіна,

В. Г. Сойфер тощо. Попри значну роботу, проведену

вітчизняними вченими в цій сфері, національному

трудовому праву й досі бракує цілісного погляду на

проблему дистанційної праці, який би віддзеркалював уже існуючий стан речей та сприяв якнайкращому захисту прав сторін трудових правовідносин.

Тому метою роботи є вивчення особливостей трудових відносин із дистанційними працівниками, що

істотним чином відрізняють їх від класичних трудових відносин

Объяснение:

Постановка проблеми. Стрімкий розвиток інформаційних технологій відкрив перед людством

безліч можливостей і в той же час обумовив появу

маси викликів, які охопили чи не всі сфери людського буття та потребують відповідного реагування.

Одним із важливих завдань, що постає перед економічною та юридичною науками, є вивчення такого

явища, як «дистанційна праця». Попри те, що кількість працівників, які реалізують трудову функцію

поза межами приміщень роботодавця, щодня зростає,

число питань, що пов’язані із дистанційною зайнятістю та потребують подальшого вивчення, залишається значним. Про необхідність проведення масштабних досліджень та формування національного

законодавчого поля, що регулювало би порядок застосування дистанційної праці, говорять як правники, так і економісти, проте національний законодавець і досі приділяє позначеній проблемі лише епізодичну увагу. Так, термін «дистанційна праця» не

згадується в жодному законі України, тоді як у декількох місцях мова йде про працю вдома, що є одним із видів праці дистанційної (ч. 8 ст. 179 Кодексу

законів про працю України (далі – КЗпП України);

ст. 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» тощо).

Аналіз останніх досліджень. Дослідженню

проблем дистанційної праці присвячено роботи таких вітчизняних учених-правників, як Ю. О. Саєнко,

П. Ю. Світайло, Я. В. Свічкарьова, О. Г. Середа; дещо

більшу увагу названій темі присвячено в роботах

фахівців із економіки: Л. М. Ємельяненко, А. М. Колот, В. А. Красномовець, І. І. Моторна, М. М. Моцар,

Л. В. Новожилова та ін. Слід зазначити, що істотну

роль у формуванні поглядів українських науковців

відіграють роботи вчених із тих країн, де дистанцій на праця вже існує певний час у законодавчому полі.

Так, до вивчення особливостей правового регулювання праці дистанційних трудівників у своїх дослідженнях звертаються І. Я. Кисельов, О. В. Моцна,

А. М. Лушніков, М. В. Лушнікова, І. В. Погодіна,

В. Г. Сойфер тощо. Попри значну роботу, проведену

вітчизняними вченими в цій сфері, національному

трудовому праву й досі бракує цілісного погляду на

проблему дистанційної праці, який би віддзеркалював уже існуючий стан речей та сприяв якнайкращому захисту прав сторін трудових правовідносин.

Тому метою роботи є вивчення особливостей трудових відносин із дистанційними працівниками, що

істотним чином відрізняють їх від класичних трудових відносин

Объяснение: