Перечитай уривок з вірша «Розрита могила» та поміркуй, у чому звинувачує Б. Хмельницького Т. Шевченко? Виростали мої квіти, Мої добрі діти, Панувала і я колись На широкім світі, Панувала... Ой Богдане! Нерозумний сину! Подивись тепер на матір, На свою Вкраїну, Що, колишучи, співала Про свою недолю, Що, співаючи, ридала, Виглядала волю. Ой Богдане, Богданочку, Якби була знала, У колисці б задушила, Під серцем приспала. 2. Прочитай уривок із вірша Т. Шевченка «І мертвим, і живим, і ненародженим…» та дай відповідь на питання. Із яким закликом звертається поет до земляків? ...Отак-то ви навчаєтесь У чужому краю! Німець скаже: «Ви моголи». «Моголи! моголи!» Золотого Тамерлана Онучата голі. Німець скаже: «Ви слав'яне». «Слав’яне! слав'яне!» Славних прадідів великих Правнуки погані!.. І Коллара читаєте З усієї сили, І Шафарика, і Ганка, І в слав’янофіли Так і претесь... І всі мови Слав’янського люду — Всі знаєте. А своєї Дас[т]ьбі...Колись будем І по-своєму глаголать...

Відповідь:

1. Т.Шевченко бачить помилку Хмельцького, в підписаному ним (1654р) акті злуки між Україною та Росією, що обернувся для українського народу ліквідацією його здобутків на шляху до створення нац.держави, неволею, руїною.

2. Утвердження віри народу в перемогу над класовим ворогом ; різке засудження схилення співвітчизників перед буржуазною культурою Заходу ; заклик до вивчення кращих здобутків світової науки, культури й літератури.

1.Шептало змалку ненавидів табун,гурт,загорожі

2.Його батьки працювали в цирку

3.Масть коня «рідкісний  білий кінь»

4.Шептало особливо гостро відчував свою неволю

5.На іржання коня обізвався лелека

6.Під час грози Шептало вперше наполохався блискавкою

7.Після купання кінь відчув себе вільним

8. Шепталові закортіло почути Степанів голос

9.У реченні “Він був сам-самісінький на всю луку: мовчала трава, мовчало віддалік громаддя копиць, схожі на вершників” використано персоніфікацію

10.Кульмінацією оповідання є: Шептало на волі, насолодження єю

11.Шептало про чуже око вирішив залишитися "але серед натовпу краще все ж таки залишати сірим, щоб не мозолити зайвий раз око"

12.У епіграфі Рільке епітетом до слова кінь є "самотній"

Объяснение:

У мальовничому куточку нашої держави, на Чернечій горі, спить вічним сном наш Великий Кобзар. Знизу несе свої води могутній Дніпро, а з гори видно і «лани широкополі», і милу серцю Україну. Як мріяв, як заповідав.

Майже все своє життя Шевченко прожив за межами Батьківщини, але ніколи не забував її. Не забував він і своїх земляків – українців. Образи України й рідних людей змальовані в усіх його творах.

Уже в ранній творчості Шевченка перед нами постає козак-лицар, наділений надзвичайною силою та мужністю, непримиренний у боротьбі. Гордий, сильний, як лев, козак був гідним прикладом для наслідування. Була колись і слава, і воля, але все це в минулому:

Було колись панували,

Та більше не будем.

На місцях славетних боїв чорніють могили, а над «лицарськими синами» панують злії люди»:

…скрізь у славній Україні

людей у ярма запрягли

Пани лукаві».

Немає більше зелених садочків – повсихали, біленькі хати – повалялись, «ставки бур’яном поросли», а люди «німі на панщину ідуть і діточок своїх ведуть». Кобзар докоряє українцям за бездіяльність, пасивність.

У своїй знаменитій поемі «І мертвим, і живим…» митець засуджує українське панство й перевертнів за те, що вони цураються України, своїх «братів незрячих гречкосіїв», зневажають українську мову, культуру, низько схиляються перед чужими:

Нема на світі України,

Немає другого Дніпра,

А ви претеся на чужину

Шукати доброго добра.

Кобзар закликає не цуратися рідного народу, мови.

Лише коли збудуться всі поетові бажання, коли обіймуть «найменшого брата», тоді настануть для України найкращі часи, і «світ тихий, невечірній ясно засіяє».

Закарбуймо у своїй пам’яті рядки зі славнозвісного твору, бо й ми є адресатом послання, спрямованого у вічність.