Тест . Карпенко-Карий «Сто тисяч» 1. Як Пузир зустрів Романа?а) З хлібом-сіллю;б) запросив у хату до столу;в) виявив незадоволення до хлопця;г) попросив його почекати у фургоні.2. З яким першим питанням звернувся Герасим до сина після його приїзду від Пузиря?а) «Чого ти так запізнився, мабуть, упівночі приїхав?»;б) «Як приймали, як частували?»;в) «Чи уподобались дівчата?»;г) «Як панич зустрів Бонавентуру?».3. Хто був у Пузиря в гостях, коли Роман з Бонавентурою приїхали до нього?а) Церковний служитель;б) уїзний суддя;в) головний казначей;г) офіцери.4. З якою домашньою худобою порівняв Герасим родину Пузиря?а) Свинями;б) конями;в) волами;г) биками.5. Порода свиней, яка була у Пузиря:а) ландраси;б) завідські;в) німецькі;г) англійські.6. Скільки Смоквинов, за словами Гершка, позичав на «улучшенія хазяйства» грошей?а) Мільйон;б) три тисячі;в) п’ять тисяч;г) мільярд.7. Через що Жолудь хотів купити землю у Смоквинова? Бо у того був:а) гарний фруктовий сад;б) ставок, де можна купати овець;в) багатий ліс;г) великий гай.8. «Упустіть землю Смоквинова… все одно що»:а) кинутися одягненим у воду;б) залишитися голодним;в) пошитися у дурні;г) посиротить свою землю на віки вічні.9. Від якого слова Савки після його повернення із казначейства «як… пташки защебетали перший раз весною, так радісно зробилось на серці від цього слова» Калитці:а) годяться;б) обмінні;в) вірогідні;г) пройдуть.10. Де Савка не користувався фальшивими грошима?а) У трактирі;б) лавці;в) казначействі;г) банку.11. Співаючи на радощах, Герасим порівнював горілку з:а) соком;б) варенням;в) медом;г) цукерками.12. Гершко з батьком «землю держать…» у:а) жолудя;б) Пузиря;в) Невідомого;г) Кукліновського.​

Повiсть Григора Тютюнника Климко переносить читача у тяжкi часи
фашистськоï окупацiï Украïни, вiдкриваючи дещо призабуту
сторiнку нашоï iсторiï. Головний герой твору Климко — це
хлопчик, що йде за багато кiлометрiв про сiль, щоб потiм продати
ïï та врятувати вiд голоду улюблену вчительку з донькою-
немовлям i себе з другом.
Климко вiдважно йде дорогами вiйни, сповненими небезпек, перемагаючи в
собi страх, перемагаючи iнколи фiзичне безсилля та хворобу. За вiком вiн
був нашим однолiтком, тому так боляче вiдчуваєш серцем усi його
страждання, вражаєшся його витримцi i недитячiй мудростi. А ще,
здається, неначе примiряєш на себе ту важку подорож Климка i
вчишся у нього рiшучостi та милосердю .
Це милосердя беззахисних дiтей вiйни стало головною темою повiстi. Автор
розповiдає про зустрiч на базарi Климка та Зульфата зi своєю
вчителькою, яка з малою дитиною опинилася в безвиходi. З цього часу у
друзiв зявилося благородне бажання до й, i вони беруть на
своï слабкi плечi усi турботи про Наталю Михайлiвну з Олею, стають
ïх опорою. Саме опiкуючись ïх життям у першу чергу,
вирушає юний герой новели Климко у далеку дорогу, Климко з шевцем
рятує пiд час облоги на базарi незнайому дiвчину вiд Нiмеччини,
хоч мiг розплатитися за це життям. I ми розумiємо, що справжнi
люди залишаються людьми навiть в екстремальних ситуацiях, виявляючи
спiвчуття й милосердя до iнших.
Пiзнiше ми бачимо Климка пiд час перебування у тiтки Марини, яка
виходжувала його в гарячцi i хотiла навiть залишити в себе всиновити.
Але хлопчик, хоч йому i подобалося у доброï жiнки, не погодився, бо
вiдчував вiдповiдальнiсть за життя дорогих йому людей. Менi
здається, що у цьому епiзодi дуже виразно показується
доброта i самовiдданiсть людськоï душi моïх спiввiтчизникiв-
украïнцiв.
Та найважливiшим, на мiй погляд, є заключний епiзод новели
повернення Климка з торбиною солi на станцiю, до радянському
полоненому i смерть хлопчика. Пiсля небезпечноï дороги, пiсля
важких випробувань, сповнений радiстю, повертався назад Климко з
дорогоцiнною сiллю. I тут пiдстерегла хлопчика невблаганна смерть, як
пiдстерiгала вона на тих воєнних дорогах багатьох його ровесникiв.
Та навiть у цю судну годину Климко постає людиною, що дбає
не про себе, а про iнших. Забувши про небезпеку, вiн показує
радянському полоненому воïну, куди втiкати. Тут i скосила його
черга з нiмецького автомата: Вiн упявся пальцями в дiжурку на грудях,
тихо ойкнув i впав. А з пробитого мiшка тоненькою цiвкою потекла на
дорогу сiль.
Перед очима ще довго стоïть ця цiвочка солi, а серце заповняє
безмежна туга i любов до хлопчика з безкорисливою, милосердною i
вiдчайдушною душею, що жила для добра. Любов до всiх дiтей вiйни, якi
виявляли таке милосердя, яке й дорослим iнколи було не до снаги.