1. Гра «Розпізнай прислів’я або приказку ». 1.Яку приказку кажуть, коли хтось перебільшує у своїй розповіді? 2. Яким прислів’ям попереджають людей про те, що слово неможливо повернути назад? 3. Так кажуть про того, хто хоче зробити одночасно декілька справ. 4. Яким прислів’ям оцінюють вашу працю, якщо ви швидко й добре відремонтуєте стілець, телефон, телевізор чи будь-які інші речі? 5. Коли ви тривалий час не були дома і нарешті повернулися, яке прислів’я ви скажете? 6. Яке прислів’я ви згадаєте, якщо довго не могли виконати якесь завдання, а разом з товаришем зробили це швидко 7. Яке прислів’я до вам відшукати дорогу в незнайомому місті? 8. Якщо з вами трапиться біда і вам на до прийдуть друзі, яке прислів’я згадаєте? 9. Коли вам пообіцяв товариш до не дотримався слова, яку приказку ви йому скажете? 10. Якщо мама попросила вас щось зробити, а ви не вмієте і кажете про це, то яку приказку почуєте у відповідь? 2. Вікторина «Оголошення з прислів’їв». Назвіть прислів’я за змістом оголошення. 1. Збираємося біля вхідних дверей школи. Не запізнюватися, бо чекати одного не будемо. 2. Подарую коня, але одне прохання: в зуби не заглядати 3. Завжди буду поруч з вами, ходитиму по слідах, робитиму все, що й ви, буду в усьому вас наслідувати 4. Потоваришуй зі мною – станеш таким, як я. ( 5. Лікую від усіх страхів. І повірте: ходитимете не лише до лісу. (Вовків боятися, то в ліс не ходити 3. Прочитайте текст, знайдіть і випишіть прислів’я та приказки. З ким поведешся, від того й наберешся Сергійко й Данилко товаришували з першого класу. Разом часто готували уроки, тоді казали, що одна голова добре, а дві – краще. Разом гралися, разом ходили у секцію з баскетболу. Про Сергійка й Данилка усі казали, що вони друзі не розлий вода. У п’ятому класі дружба хлопців стала ще міцнішою після того, як Данилко заступився за Сергійка перед задерикуватим старшокласником. Та ось із Сергійком щось трапилося. Він став уникати Данилка, казав, що дуже зайнятий, не виходив гуляти у двір із дітьми. І вчитися почав гірше, і нечемно поводитися з учителями та однокласниками. Данилка це дивувало і непокоїло. Він часто чув, як казали вдома, що чужа душа – темний ліс. Та одного разу він випадково побачив Сергійка за рогом школи у компанії того самого розбишакуватого старшокласника, та ще й із цигаркою в руках. «Так он воно що! – подумав Данилко. – Недарма ж говорять, що з ким поведешся, від того й наберешся». І вирішив, що неодмінно серйозно поговорить із Сергійком і порадить йому уникати таких «друзів». Одного дня Данилко звернувся до свого друга: – Ех, ти… А ще казав, що друзі пізнаються в біді. А тепер тікаєш від мене до того грубого і невихованого парубка. – Ти не розумієш, я хочу бути таким, як він, нікого не боятися і взагалі… – Ні, Сергію, це ти нічого не розумієш. Той хлопчисько вчить тебе тільки нехорошим речам: ти перестав вчитися, не ходиш на баскетбол, а це ж твоя улюблена спортивна гра. І стаєш таким же грубим і невихованим, як твій новий приятель. Та й шкідливих звичок нахапався від нього. Недарма в народі кажуть, що погане товариство й доброго чоловіка зіпсує. – А ти знаєш, Данило, у мене й справді приятелів тьма, а друга нема. Такого як ти, напевно, й не буде. Вибач мені, що я так вчинив, уникав тебе, ховався. – Є каяття, та немає вороття. – сказав Данилко. – Але це не про нашу дружбу. Давай забудемо і навіть не будемо ніколи згадувати про цей неприємний випадок. – Не той друг, хто медом маже, а той, хто правду каже. Дякую тобі, друже, за правду і за те, що не відвернувся від мене.