1. Назвіть літературного героя: Бенкетував, сідав на шию хлопу, пускав дівчат по світу без коси.Стріляв козуль, возив пшоно в Європу і на поташ випалював ліси.2. Назвіть літературного героя:Як я крізь землю там не провалився? Не збив кулак об стіни об оті?І як я потім у шинку напився, на матір вперше крикнув у житті!3. Визначте художній засіб:Із тих усіх дякових балачок усе частіше згадую єдину –Ту найсумнішу втіху, далебі: комусь на світі гірше, як тобі. 4. Визначте художній засіб:Іду. Бреду. Захочу, то й спочину. Розбиті ноги остуджу в росі.Ніхто мені не дивиться у спину. Я йду. Людина. Я така, як всі.5. Назвіть літературного героя:А слово скаже – з пам’яті не викинеш. А більш мовчить, не щедрий на слова.Таке обличчя, зразу і не звикнеш, - різке, як меч. Тонке, як тятива.6. Назвіть розділ, у якому Маруся Чурай зустрічається з дяком.7. Що залишив дяк у подарунок Марусі?8. Який образ із народної казки з’являється у творі?9. З чим порівнює Л.Костенко «нерівню душ»?10.Назвіть рису характеру батька Марусі Чурай, зважаючи на його ім’я Гордій.11.Кого доля звела в нагороду за те, що мали «незглибимі душі»?12.З ким Іван Іскра вважав, що вони «…рідні. Ми одного кореня. Мабуть, один лелека нас приніс.»​

Життя прожити — не поле перейти", — каже народна мудрість. Чому? Бо "життя є страждання", якщо вірити Гаутамі.

Здавна люди помітили, що не існує тих, хто був би щасливим в усьому. Хто має багатство, той не має душевного спокою, і навпаки. А що краще? Важко сказати.

Немає людини, життя якої складається абсолютно щасливо. Чому? Бо в житті завжди є труднощі. Через них має пройти кожен. Якщо ж людина ніколи не зазнавала ніяких проблем, вона перестає бути людиною. Йдучи життєвим шляхом, ми весь час вчимося. Це навчання неможливо пройти теоретично, його пізнають лише на власній практиці.

Життя здається складним, через те що ми не бажаємо сприймати його таким, яким воно є. Людина часто буває незадоволена своїм життям, заздрячи іншим, адже завжди є хтось красивіший, багатший, успішніший, щасливіший за неї. Але це тільки на перший погляд, тому що абсолютно у кожного є свої негаразди, свої "скелети у шафі". Якщо замислитися глибше, то розумієш, що так само завжди є хтось набагато нещасніший за тебе, і твої проблеми порівняно з його горем — дрібниці. Тому треба радіти просто тому, що ти живеш, насолоджуватися кожним прожитим днем, адже час спливає дуже швидко.

Люди завжди прагнуть прожити свій вік так, як вони мріють. Мрії — це чудово, але десь існує межа, за якою мрій бути не може. Адже людина має мріяти про те. чого вона може колись досягти. Інакше мрії розбиваються, а на серці залишається тільки біль.

Люди часто обирають у житті легші шляхи. Але чи завжди вони є кращими? Навряд чи. Коли ховаєшся від труднощів, уникаєш справжнього, повноцінного життя. Чому? Бо якщо воно повне — то і радістю, і горем. Життя може здаватися страшним, жорстоким, якщо не розуміти його. То що ж робити? Завжди боятися чи приймати його таким, яким воно було; є і буде? Мабуть, друге. Але ще є третє. Це — смерть. Та не будемо розмовляти на цю тему.

Людське життя важке не лише через фізичну працю, а й через працю душевну. Без останньої людина перестає бути людиною. Багато хто в гонитві за матеріальними благами забуває, що найважливіше в житті — душевний спокій. А його має тільки той, хто присвятив себе іншим людям.

Гаутама був правий, коли сказав: "Життя є страждання". Щоб позбутися цього страждання, кожен має шукати свій шлях. Але слід пам'ятати, що шлях у людини тільки один. Якщо вона втратить його — втратить і себе.