Цитатний план до твору чорна рада пантелеймон куліш

Зимой была весьма теплая погода. это почувствовали растения и почки на них начали разбухать. калина, которая росла возле моего дома, особенно почувствовала теплоту. она даже начала цвести. когда я это впервые увидела, то не поверила своим глазам. как такое может быть? - возникал у меня вопрос. и причем хочу сказать отцвела она при таком холоде весьма быстро. и на ней вскоре уже виднелись зеленые ягоды. по дороге в школу я срывала эти ягоды и ела их. как это было прекрасно.  но вскоре ударил мороз. и калина замерзла. а потом весной она уже не расцвела - засохла. да какую она всё таки принесла жертву, для того чтобы порадовать нас своим зимним цветением! мне её искренне жаль.

Євшан-зілля — символ рідкого краю (за поемою м. вороного «євшан-зілля») поема миколи вороного «євшан-зілля» розповідає про ту частину історії україни, що стосується княжої доби. описана в ній доля юнака-половця, який потрапив у полон і забув свою батьківщину. така біда, як полон, неволя, необхідність жити в чужому краї, не обходила українців. у воєнних походах потрапляли вони у полон до ворога. під час набігів на київську русь поневолювали наш народ кримські татари, турки, інші вороги, плюндрували землю, забирали в рабство жінок, дітей. вирісши на чужині, діти нерідко забували про свою батьківщину. а дехто з юнаків навіть ставав воїном у чужинському війську. половецькому юнакові про рідну землю нагадало чарівне степове євшан-зілля. українці, які не зі своєї волі ставали вигнанцями, розлучалися з рідною землею, брали з собою у далеку, часто важку дорогу те, що могло нагадувати про батьківський край: вишивані рушники і сорочки, насіння чорнобривців та інших квітів. іноді навіть нам, корінним мешканцям україни, варто повчитися у них, як потрібно любити свою землю, національні традиції. інакше можемо стати схожими на половецького юнака, якому тільки чарівне зілля повернуло пам'ять.