митько та сергій — два друга-п’ятикласника, які стали героями повісті «митькозавр з юрківки, або химера лісового озера». винахідливі друзі, отримавши на літо завдання від «улюбленої ботанічки» зібрати колекцію комах, вмовляють своїх батьків відпустити їх у село до митькової бабусі на усе літо. сергійкові батьки категорично проти, бо знають, що ці двоє друзів — страшенна вибухова сила, але піддавшись вагомим аргументам про двійки за незібрану колекцію та «передчасне старіння наших організмів», нарешті .
спочатку їх зовсім не цікавить збирання якихось там комах: і навіщо їм вивчати якусь зоологію, і чим вона може бути краща за ботаніку? увесь свій час друзі збираються присвятити виключно забавкам, бо на то вони й п’ятикласники, які важко працювали увесь навчальний рік.
коли митько та сергій приїхали до юрківки, то по дорозі до бабусиної хати вони зустріли місцевого чотирнадцятирічного хлопця васька, який став жартувати з озброєних сачками приятелів. «від нічого робити» васько вирішив та налякати друзів. якось побачивши сергія та митька на березі озера, він розповів їм страшенну тайну про моторошне чудовисько, химеру, яка живе в лісовому озері. хоч, на перший погляд, історія була мало подібна до правди, але вона дуже зацікавила приятелів. і саме тому вони вирішили залишитися на ніч біля озера та перевірити, чи дійсно там ховається страшне чудовисько. з цього і починаються неповторні пригоди друзів, які несподівано їх до захоплення зоологією.
увесь час митько та сергій потрапляють у кумедні ситуації, іноді вони близькі до сварки, але намагаються не конфліктувати, бо вони все ж таки справжні друзі, у яких є одна важлива спільна справа. товариші завжди один одному та разом викручуються зі складних ситуацій. юні дослідники долають свій страх перед невідомим чудовиськом, яке, можливо, навіть з’їло людину, залишивши лише одну сандалю, та вперто вартують біля озера.
звичайно, приятелі були дуже розчаровані, коли з’ясувалося, що насправді нема ніякого митькозавра, що його просто вигадав васько. але ніщо не може надовго зіпсувати настрій митьку та сергію, вони розуміють головне: час не минув марно. вони за цей час дізналися стільки цікавого, що васькові навіть не снилося. друзі довідалися багато нового про динозаврів, чудово провели час. митько та сергій — найкращі друзі та однодумці, які завжди сповнені сил для нових відкриттів.
коло невеличкої хати рос вишневий садок. життя у цьому селі живе - співають дівчата, йдуть плугарі. біля цієї хативечеряє родина, у якій матір хоче повчати чомусь дочку, але співи соловейка не цього зробити. він так гарно співає, щоі повчати доню матір не хоче. вона покалала своїх маленьких діточоу спати тай сама задрімала, але соловійко не затих.у цій поезії нібито все просто, але автор тут повчає нас кохати родину, природу. вірш зачаровує аурою божественного затишку родинної злагоди. про цей вірш т. шевченка літературознавцями написано багато досліджень. надзвичайно простий, без особливих художніх засобів, він просто чарує своєю поетичністю. вражає те, що написаний він за похмурими тюремними ґратами. якою ж сильною була туга поета ш рідною україною, яка багата уява, щоб створити такий шедевр! чи є ще щось краще, ніж квітучий сад, мирна хліборобська праця, дружна родина, спів соловейка? про це мріяв усе життя й сам шевченко, хоч його мріям не судилося здійснитися. вірш став "візитною карткою" україни — квітучої, мирної, співучої та доброї.
Поделитесь своими знаниями, ответьте на вопрос:
Чому на вашу думку твір дістав назву не устина не панночка а саме інститутка твір
чому, на вашу думку, твір дістав назву не «устина», не «панночка», а саме «інститутка»?
початкова назва повісті — «панночка». але дотримуючись основного прийому композиції — прийому антитези, письменниця в назві твору поєднує протилежності. часто випускниці інституту «благородних дівиць» називали себе «інститутки — святительки». але, як бачимо, у панночки інститут не виховав жодної благородної риси характеру. найвищим «ідеалом» таких «святительок» було пристрасне бажання вийти заміж за багатого пана і стати повновладними поміщицями в своїх «маєтках-державах».
при першій зустрічі з панночкою дівчат — кріпачок дуже вразила її краса. але зовнішність разюче відрізнялася від людського єства інститутки. назар влучно охарактеризував інститутку однією фразою: «дивиться так, що аж молоко кисне».